«ЗАПОРІ́ЗЬКИЙ ВИРОБНИ́ЧИЙ АЛЮМІ́НІЄВИЙ КОМБІНА́Т» — під­приємство кольорової металургії. Засновано 1933 як Дні­провський алюмінієвий комбінат проєктною потужністю 20 тисяч тонн металу на рік (будівництво роз­почато 1930). До його складу вві­йшли глиноземні, електролізні та електродні заводи, які після пере­йменува­н­ня комбінату у Дні­провський алюмінієвий завод (1934) стали цехами. У червні 1933 виплавлено перший алюміній, у травні 1934 одержано власний глинозем. У середових 1930-х роках у заводських лабораторіях, яку очолював інженер-дослідник А. Янов, роз­роблено технологію виробництва кри­сталічного кремнію, синтетичних та електротермічних силуміну. У квітні 1936 введено в дію цех з виробництва силікоалюмінієвих сплавів (згодом електротермічний цех), де 1939 роз­почато випуск кри­сталічного кремнію. На­прикінці 1930-х років 30 працівників заводу за­знали сталінських ре­пресій (з них 25 осіб роз­стріляно влітку та восени 1938, а 5-х засуджено до 10-річного увʼязне­н­ня). До 1941 — найбільше під­приємство з виготовле­н­ня алюмінію в Європі (виплавляло 75 % алюмінію і увесь кри­сталічний кремній у СРСР). Під час другої світової війни устаткува­н­ня та робітників (824 особи) заводу еваку­йовано у м. Камʼянськ-Уральський (Свердловська обл., РФ; виробництво роз­горнуто на Уральському алюмінієвому заводі) та м. Новокузнецьк (Кемеровська обл., РФ; споруджено новий алюмінієвий завод). 5 працівників комбінату, які брали участь у другій світовій війні, отримали зва­н­ня Героя Радянського Союзу. Під час німецько-фашистської окупації Запоріж­жя під­приємство було повністю зруйноване. 1944 роз­почато його від­будову, 1949 завод виготовив перший післявоєн­ний алюміній. Цього року на під­приємстві працювали 1,5 тисячі, 1950 — 5 тисяч осіб. 1949 введено в екс­плуатацію електролізний, 1955 — глиноземний, 1958 — з виробництва кри­сталічного металевого порошку та кремнію, 1965 — алюм­окремнієвих сплавів (силуміну) електротермічним способом (перший у світі), 1969 — пило­вловлюва­н­ня, 1974 — товарів народного спожива­н­ня цехи. 1953 на під­приємстві створено дослідно-екс­периментальну майстерню під керівництвом І. Сніжка (від 1957 — цех), що за­ймалася роз­робле­н­ням та впровадже­н­ням нових методів і засобів електролізного виробництва (понад 900 раціоналізаторських пропозицій та винаходів). На­прикінці 1950-х — на початку 1960-х років у заводських лабораторіях глиноземного цеху заводу під керівництвом Т. Бекузарової проводили фундаментальні дослідже­н­ня з пере­робле­н­ня бокситів із під­вищеним вмістом органічних сполук (наукові роз­робки впроваджено на інших алюмінієвих заводах СРСР; досвід пере­ймали вітчизняні спеціалісти, а також фахівці із Румунії, Чехословач­чини, Туреч­чини, Югославії; надходили пропозиції з пере­робле­н­ня бокситів із Ґвінеї, Ямайки, Ґайани, Бразилії, Австралії). У червні 1960 у дослідної печі одержано перший металевий порошок із вмістом заліза понад 98 %. У квітні 1961 введено у промислову екс­плуатацію прокатний стан з виробництва першого українського алюмінієвого дроту із рідкого металу: директор І. Стрельченко (1955–72) нагороджений Державною премією СРСР. Від 1978 завод екс­плуатує Глухівський карʼєр кварцитів (Сумської обл.) як сировин­ну базу для виробництва кремнію. 1981 введено в дію шламонакопичувач глиноземного цеху (збудовано за 37 км від міста, що значно зменшило потрапля­н­ня шлаковід­ходів у Дні­про), газоочищувач першої серії електролізного цеху, трифазні печі з виплавле­н­ня кри­сталічного кремнію. На­прикінці 1980-х років завод забезпечував 80 % потреб алюмінію в УРСР. Від 1990 — сучасна назва. До його складу вві­йшли Глухівський карʼєр кварцитів та трест «Укркольорметремонт». У цьому ж році виробничі потужності заводу досягли 260 тисяч тонн глинозему, 100 тисяч тонн алюмінію та його сплавів, 2 тисячі тонн кри­сталічного кремнію на рік. Від 1994 — від­крите акціонерне товариство. 1998 вперше у світовій практиці на комбінаті впроваджено піч по­стійного струму; 1999 введено в дію завод алюмінієвого дроту; 2000 одержано перший метал у від­діле­н­ня рулон­них заготовок заводу алюмінієвої фольги (потужністю 16 тисяч тонн на рік). Від 2001 — у приватному власності: спочатку російського закрите акціонерне товариство «АвтоВАЗ-Інвест», від 2004 — «Сибірсько-Уральської алюмінієвої компанії», від 2007 — обʼ­єд­наної компанії «Російський алюміній». Того ж року комбінат виробив 265 тисяч тонн глинозему і 113 тисяч тонн алюмінію. Під­приємство спеціалізується на виробництві металургійного глинозему, первин­ного алюмінію, алюмінієвих сплавів для автомобільних та сільськогосподарського машинобудува­н­ня, кри­сталічного кремнію для напів­провід­никових промисловості, товарів народного спожива­н­ня. 1961 за роз­робку і впровадже­н­ня компенсаційних ртутно-випрямних пере­творювальних агрегатів 2-х працівників від­значено Ленінською премією, одного (за вагомі успіхи у роз­витку кольорової металургії) — почесним зва­н­ням Герой Соціалістичної Праці; 1966 за випуск силуміну завод та 4-х працівників нагороджено орденом Леніна, одного від­значено зва­н­ням Герой Соціалістичної Праці. Нині комбінат — єдиний в Україні і найбільший у Східній Європі виробник алюмінію, легованих сплавів на його основі та кри­сталічного кремнію. Основні напрями екс­порту — країни СНД, Швейцарія, Нідерланди, США, Німеч­чина, Італія. Соціальна сфера: бази від­починку на острові Хортиця та Азовському морі; Будинок культури, в якому діє народний фольклорний ансамбль «Бунчук»; 2 бібліотеки. Під­приємство спонсорувало (до 2009) багаторазів чемпіона та володаря Кубка України жіночу баскетбольну команду «Козачка–ЗАлК». Кількість працівників (2009) — близько 2 тисяч осіб. Під­приємство очолювали Д. Ільїнков (1972–88) та І. Бастрига (1988–2002), від 2007 генеральний директор — О. Котюк.