АНДРЕ́ЙКІВ Олександр Євгенович (03. 01. 1942, с. Мельниця-Подільська, нині с-ще Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 21. 09. 2026, Львів) — учений-механік. Доктор технічних наук (1979), професор (1983), член-кореспондент НАНУ (1988). Державна премія України в галузі науки і техніки (1995), премія ім. О. Дин­ника АН УРСР (1987), премія РМ СРСР (1989), премія ім. Г. Карпенка НАНУ (2017). Закінчив Львівський університет (1964). Від 1963 у Фізико-механічному ін­ституті АН УРСР (нині НАНУ): аспірант, інженер, молодший науковий спів­робітник, старший науковий спів­робітник, від 1980 — завідувач від­ділу, від 1994 — головний науковий спів­робітник, директор Між­галузевого дослідницького центру «Протон». Від 1984 — професор Львівського університету. Тематика наукових досліджень: механіка руйнува­н­ня і міцність матеріалів, теорія пружності і пластичності, водневе матеріало­знавство, тертя і зношува­н­ня матеріалів, методи неруйнівного контролю. За­ймався науково-організаційною роботою як голова технічного під­комітету «Воднева де­градація матеріалів» Європейського товариства з цілісності кон­струкцій.