Аномалія

Визначення і загальна характеристика

АНОМА́ЛІЯ (грец. ἀνωμαλία — нерівність, від­хиле­н­ня) — неправильність, від­хиле­н­ня від загальної закономірності, ненормальність. В астрономії дійсна А. — кут між радіусом-вектором небесного тіла і великою віссю його орбіти; у геофізиці магнітна А. — різке збільше­н­ня впливу земного магнетизму на будь-якій ділянці земної кори, зумовлене заляга­н­ням у ній великих скупчень магнетитових і титано-магнетитових руд (напр., Криворізька А.); гравітаційна А. — від­хиле­н­ня від середнього значе­н­ня сили тяжі­н­ня; пояснюється наявністю під земною поверх­нею порід важчих або легших за маси чи породи навколо них; у медицині та біо­логії — стійке від­хиле­н­ня від нормальної структури і функції, притаман­них даному біо­логічному видові; су­спільна А. — від­хиле­н­ня від загально­прийнятих норм соціальної поведінки (див. Асоціальна поведінка); у педагогіці та психології — від­хиле­н­ня особи від нормального фізичного та ро­зумового роз­витку.

Аномалії у роз­витку дитини ви­вчає дефектологія, яка використовує поня­т­тя «аномальні діти» (А. д.). Це діти, які мають сут­тєві від­хиле­н­ня від нормального фіз. або псих. роз­витку і потребують спец. умов навч. і вихова­н­ня, що забезпечують корекцію і компенсацію наявних вад. Залежно від виду аномалії, роз­різняють осн. категорії А. д.: з обмеженими розум. можливостями (ро­зумово від­сталі); із затримкою псих. роз­витку; з вадами слуху (глухі, зі зниженим слухом); з вадами зору (сліпі, зі зниженим зором); з важкими роз­ладами мовле­н­ня; з поруше­н­ням опорно-рухового апарату. Серед за­знач. категорій є діти, що мають складні вади (глухі ро­зумово від­сталі, глухі з вадами зору, глухі з поруше­н­ням опорно-рухового апарату, глухі із затримкою псих. роз­витку). Аналогічні суміжні вади зу­стрічаються і серед ін. типових категорій А. д.). Аномалії, що лежать в основі від­хилень, можуть бути спадковими, вродженими і набутими. Спадкові А. зумовлені генетич. факторами. У виникнен­ні вроджених дефектів важливу роль ві­ді­грає ендо- і екзоген­ний патолог. вплив на внутр.-утроб. роз­виток дитини (захворюва­н­ня матері в період вагітності, інтоксикації, імун­ний конфлікт, родові травми). Причиною набутих аномалій є шкідл. вплив на організм дитини в на­ступні періоди її роз­витку (різноманітні захворюва­н­ня: грип, кір, скарлатина, паротит, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт та ін.; інтоксикація; рідше травми). Кожна категорія А. д. має своєрідні причини виникне­н­ня того чи ін. дефекту, особливості психічного та можливості інтелектуал. роз­витку.

Теор. об­ґрунтува­н­ня пед. класифікації А. д. зробили вчені-дефектологи — Р. Боскіс, Л. Виготський, І. Єременко, М. Земцова, Р. Левіна, В. Лубовський, Л. Не­йман, М. Певзнер. Аналогічна класифікація А. д. є загальнови­знаною у багатьох країнах світу. Закономірності роз­витку дітей за­знач. категорій спільні, у них психофіз. роз­виток детермінований як внутр., так і зовн. перед­умовами, втім пере­біг цього процесу у кожної категорії має свої особливості. Врахува­н­ня цих особливостей у навч.-вихов. процесі забезпечує ефективність реалізації можливостей роз­виватися кожній категорії дітей. Тому кожний тип спец. школи має свою про­граму навч. і вихова­н­ня, методи, режим роботи. Навч. план кожного типу спец. навч. закладу перед­бачає особливі види діяльності, зумовлені характером порушень, наявних у дітей (напр., у закладах для глухих дітей і дітей зі зниженим слухом — роз­виток слухового спри­йма­н­ня та формува­н­ня вимови, предметно-практ. на­вча­н­ня, муз.-ритмічні заня­т­тя та ін.; у закладах для сліпих дітей і дітей зі зниженим зором — на­вча­н­ня письма і чита­н­ня рельєф. шрифту, рельєфне малюва­н­ня і кресле­н­ня, роз­виток зорового спри­йма­н­ня, просторового орієнтува­н­ня тощо). Тому важл. значе­н­ня набуває рання диференціальна діагностика психофіз. роз­витку всіх категорій дітей, включе­н­ня їх у корекційне навч. у ран­ньому віці. Від­бір дітей до спец. навч.-вихов. закладів у системі Міністерства освіти і науки України здійснюють психолого-медико-пед. консультації (ПМПК), що проводять свою роботу від­повід­но до Положе­н­ня, затвердженого 1993 Мін-вом освіти та МОЗ України. У Положен­ні перед­бачене створе­н­ня зональних ПМПК (з роз­рахунку — одна консультація на 120 тис. дітей віком до 18 р.) для виявле­н­ня, обліку та діагностики дітей і під­літків з від­хиле­н­нями в роз­витку, для від­бору їх до спец. навч.-вихов., лікув. закладів від­повід. типу, консультува­н­ня батьків, педагогів з питань на­да­н­ня медико-психол. допомоги дітям, а також центральних ПМПК для ко­ординації діяльності зональних та роз­гляду діагностично складних і конфлікт. випадків. В окремих країнах з метою діагностики за­стосовують стандартиз. тести, за допомогою яких роз­виток А. д. ви­значається за єдиним сумар. показником IQ. Проведені в Ін­ституті дефектології АПНУ дослідже­н­ня показали, що за допомогою таких тестів можна отримати лише кількісні показники інтелектуал. роз­витку дитини, тобто встановити факт наявності або від­сутності від­хилень у показниках даної дитини від середньо­статистич. результатів. У роботі зональних ПМПК використовують укр. методики, які містять 14 зав­дань, згрупованих у блоки, викона­н­ня кожного з них перед­бачає навантаже­н­ня від­повід. «аспектів» інтелектуал. діяльності. Ця методика враховує результати глибокого психолого-пед. обстеже­н­ня, забезпечує якісно-кількісну характеристику інтелектуал. роз­витку, до­зволяє виявити специфіку від­хилень, чим і від­мін­на від тестової діагностики. Навч. й вихова­н­ня А. д. здійснюється диференці­йовано з урахува­н­ням особливостей їхнього ро­зумового і фіз. роз­витку у спец. навч. закладах для кожної категорії дітей.

В Україні склалася і функціонує система спеціальної освіти. Обʼєктом особл. уваги є А. д. до­шкіл. віку (від 2 до 7 р.). Вихова­н­ня їх здійснюється у 179 до­шкіл. закладах компенсуючого типу (для всіх категорій), а також у формі спец. груп у 1,4 тис. до­шкіл. закладів заг. типу. З метою спец. на­вча­н­ня А. д. створено диференці­йовану мережу шкіл-інтернатів 8-ми типів (391 одиниця з контингентом понад 61 тис. дітей), які пере­бувають на держ. утриман­ні. Кількість А. д. не є стабільною і сут­тєво вирізняється серед окремих категорій. Так, зокрема в 1999 (за даними МОЗ України) спец. на­вча­н­ням було охоплено понад 800 сліпих та 4200 дітей зі зниженим зором, понад 4000 глухих, бл. 3500 дітей зі зниженим слухом, понад 2200 учнів з дит. церебрал. паралічем, понад 3100 — з вадами мовле­н­ня, бл. 5000 — із затримкою псих. роз­витку, понад 38 500 — ро­зумово від­сталих. Загалом в Україні сут­тєвого зменше­н­ня кількості А. д. не спо­стерігається.

На різних етапах роз­витку людства у різних країнах світу ставле­н­ня до осіб з психофіз. вадами було неоднаковим: від їхнього фізичного знище­н­ня до ви­зна­н­ня повноправними членами су­спільства. Для України характерним було і є гуман­не ставле­н­ня до за­знач. категорії осіб. Ви­зна­н­ня Україною Конвенції ООН про права дитини та Всесвіт. декларації про забезпече­н­ня вижива­н­ня, захист і роз­виток дітей посилило увагу громадськості до про­блем дітей-інвалідів, викликало необхідність роз­робле­н­ня цілеспрямов. дій держави щодо створе­н­ня най­сприятливіших умов для їхньої інтеграції в систему сучас. сусп. від­носин. Від­творе­н­ня молодого поколі­н­ня, збереже­н­ня його фіз. й морал. здоровʼя, забезпече­н­ня умов для якнайповнішої реалізації потенцій. можливостей кожної дитини стали пріоритет. напрямками Нац. про­грами «Діти України». Для викона­н­ня цієї про­грами Ін­ститут дефектології АПНУ роз­робив Концепцію спец. освіти осіб з фіз. та псих. вадами на най­ближчі роки та пер­спективу і Концепцію реабілітації дітей-інвалідів та дітей з обмеженими фіз. та ро­зумовими можливостями. На сучас. етапі роз­вʼяза­н­ня про­блем ви­вче­н­ня, на­вча­н­ня та вихова­н­ня А. д., під­готовкою їх до самост. життя за­ймаються науковці Ін­ституту дефектології АПНУ, колективи дефектологічних факультетів НПУ ім. М. Драгоманова, Камʼянець-Подільського та Словʼян. пед. університетів, Київ. НДІ отоларингології ім. О. Коломійченка. Значну різно­аспектну роботу з А. д. проводять навч.-реабілітац. центри: у Києві — СУВАГ (Система універсальної вербальної аудіології проф. Губеріна), центри слухової реабілітації — ВАБОС (абревіатуру утворено від перших букв імен засновників центру), «Аврора»; у Львові — «Джерело», «Еліта», «Левеня». Роботу з важл. напрямків дефектол. досліджень очолюють В. Бондар, С. Максименко, В. Синьов, М. Ярмаченко, Є. Соботович та ін. вчені. В Україні сут­тєву допомогу в реабілітації осіб з вадами психофіз. роз­витку, зокрема сенсорними, надають Укр. товариство глухих (УТОГ) та Укр. товариство сліпих (УТОС) — обидва у Києві, які мають значну кількість навч.-вироб. під­приємств, закладів культури та ін. Укр. дефектологи дають оптиміст. про­гноз щодо можливостей роз­витку осіб з психофіз. вадами, які за від­повід. умов навч.-корекційної роботи можуть досягти значних успіхів у різних видах діяльності. Так, лише серед глухих є засл. працівники культури (В. Скурчинський), промисловості (Ю. Максименко), засл. артисти (В. Стьопкін) та інші. У Києві діють літ. обʼ­єдн. «Від­лу­н­ня» і театр «Веселка»; багатьом ві­домі імена художників М. Поплавка, В. Тимошенка, О. Саєнка та ін., скульпторів В. Борисанова, Ф. Кірназі, поетів Ю. Солов­йової, Г. Швець, М. Нирова, І. Дуценка, О. Краснокутської та ін. Плідно працюють сліпі канд. пед. н. О. Фесенко, І. Таран — гол. ред. г. «Промінь» (Київ) і ж. «Заклик» (Київ) та ін. Система навч.-вихов. корекційної роботи з А. д. в Україні до­зволяє значною мірою компенсувати наявні аномалії, сприяє здобу­т­тю ними від­повід. рівня освіти (включаючи вищу), профес. під­готовки, інтеграції в су­спільство.

Літ.: Основы обучения и воспитания аномальных детей. Москва, 1965; Власова Т. А., Певзнер М. С. О детях с отклонениями в развитии. Москва, 1973; Ярмаченко Н. Д. Про­блемы компенсации глухоты. К., 1976; Выготский Л. С. Основы дефектологии. Ч. 1 // Собр. соч. Т. 5. Москва, 1983; Коберник Г. Н., Синев В. Н. Введение в специальность дефектология. К., 1984; Еременко И. Г. Олигофренопедагогика. К., 1985; Юн Г. Дети с отклонениями / Пер. с нем. Кишинев, 1987; D. Hallahan, J. Kauffman. Exceptional children. Englewood Cliffs. New York, 1988; Лубовский В. И. Психологические про­блемы диагностики аномального развития детей. Москва, 1989; Концепція спеціальної освіти осіб з фізичними та психічними вадами на най­ближчі роки та пер­спективу. К., 1996; Стадненко Н. М. та ін. Методика діагностики від­хилень у ро­зумовому роз­витку. К., 1998.

В. І. Бондар, В. В. Засенко

Завантажити статтю