АШИ́НОВ Хазрет Ахметович (Іэшъынэ Хьазрэт Ахъмэт ыкъу; 02. 01. 1926, аул Габукай, нині Теучежхабль, Адигея, РФ — 23. 05. 1994, м. Майкоп, Адигея, РФ) — адигейський письмен­ник. Закін. Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті (Москва, 1964). Проза А. започаткувала лірич. напрям в адигей. літ-рі. Автор оповідань, повістей, віршів, байок. Писав про життя адигей. аулу, молодої адигей. інтелігенції. Серед найві­доміших творів А. роман «Зэфакіу» («Зафак — чудо-танець», 1969), повісті «Аштрам» («Водяний горіх», 1967), «Шыур псы чъэрым зэпырэкіы» («Вершник пере­ходить бурхливу річку», 1975), «Къушъхьэ хъужьыгъэ шъофхэр» («Рівнини пере­творюються на гори», 1977), «Августым иаужырэ тхьэмаф» («Остан­ній тиждень серпня», 1989), опублік. у Майкопі та Москві. Пере­клав вірші Т. Шевченка «І день іде, і ніч іде», «Хоча лежачого й не бʼють», «Та не дай, Господи, нікому», «І золотої, й дорогої», початок балади «Причин­на».