Архейська ера
АРХЕ́ЙСЬКА Е́РА (від грец. άρχαῖος – давній та ера) – найдавніший період геологічної історії Землі, що охоплює час від початку власне геологічного літопису (за сучасними космогонічними уявленнями 4,5–4,4 млрд рр. тому) до рубежу в 2,6 млрд рр., який відповідає початку протерозойської ери. Геологічні утворення цієї ери об’єднуються в архейську групу. Вони відсутні в океанічних сегментах, а в континентальних регіонах утворюють нижній шар земної кори і здебільшого глибоко занурені під товщами молодших відкладів. Унаслідок цього для геологічних досліджень архейські утворення доступні лише в межах щитів давніх платформ (зокрема УЩ), подекуди серед кристалічних масивів гірських споруд. На щитах визначена потужність архейських товщ становить 20–30 км, підошвою цих комплексів уважають нижню границю континентальної земної кори. Загалом у речовинному складі архейських комплексів переважають метаморфічні породи – гнейси та кристалічні сланці. З ними постійно асоціюють породи магматичного походження, тоді як незмінені осадові породи архею дуже рідкісні. Асоціації або формації, утворені цими типами порід, досить різноманітні, проте їхні певні сполучення (набори), які наявні на всіх континентах, дають змогу виділяти три гол. групи архейських комплексів – гранулітові, амфіболітові та зеленокам’яні. У перших двох переважають високометаморфізовані асоціації порід, у зеленокам’яних комплексах домінують слабко метаморфізовані утворення, аж до майже не змінених вулканічних та осад. порід. Інколи гранул. та амфібол. комплекси умовно уналежнюють до нижнього архею, а зеленокам’яні – до верхнього.
На теренах України породи А. е. поділяють на три комплекси: нижній архей – AR1 (дністровій, 4500– 3400 млн рр.), середній – AR2 (азовій, 3400–3150 млн рр.) і верхній – AR3 (дніпровій, 3150– 2600 млн рр.). Реконструкція геол. історії в А. е. ускладнена обмеженими можливостями застосування класич. геол. принципу актуалізму (подібності геол. процесів протягом усієї історії Землі). Рештки організмів в архей. пластах практично відсутні, тому палеонтол. методи тут застосовують в поодиноких випадках. Визначити вік архей. комплексів можна лише радіол. методами, хоча в більшості випадків первинні співвідношення ізотопів-маркерів переврівноважені й омолоджені завдяки неоднораз. процесам тектоніч. активізації земної кори. Інтенсив. метаморфізм та складчастість архей. товщ надзвичайно ускладнюють проведення палеогеогр., палеовулканол., палеогеодинам. та ін. видів історико-геол. побудов. Ці фактори зумовлюють гострі дискусії щодо характеристики геол. процесів А. е., будови земної кори, складу земної атмосфери, механізмів формування гідросфери тощо.
Початок широкомасштаб. геол. дослідж. архей. комплексів припадає на другу третину 20 ст. Однак розвиток сучас. уявлень про геол. історію Землі в археї набув особл. активності в останні 20–30 р., чому сприяла, з одного боку, заг. еволюція геол. уявлень у межах новітньої геодинам. концепції літосфер. плит, а з ін. – широке впровадження в геол. практику ізотопно-радіол. методів дослідження. Зокрема було встановлено, що більшість архей. комплексів за співвідношеннями індикаторних ізотоп. пар 147Sm–144Nd, 87Rb–86Sr і 206Pb–204Pb не відрізняються від порід мантійного походження. Ці спостереження дали поштовх розробці числен. моделей, у яких архей. комплекси розглядають як продукти мантій. диференціації у процесі числен. конвекційних плито-тектон. циклів, а сама А. е. відповідає тривалому періодові формування ядер континентів («гранітного» складу) в межах літосфер. сегментів з океанічним («базальтовим») геодинаміч. профілем. Поза тим, створено низку моделей, у яких ізотопні характеристики архей. комплексів пояснюють дією факторів, притаманних тільки архей. стадії еволюції Землі: формування «гранітної» континент. кори в процесі кристалізації глобал. магматич. океану, успадкованого від стадії акреції Землі; космохімічної седиментації та нагромадження порід архей. комплексів на завершал. стадії акреції Землі; еолової седиментації в умовах, близьких до тих, які існують на Венері.
Довгий час архей. утворення гранулітових та амфіболітових комплексів вважали малоперспектив. щодо пошуків пов’язаних із ними корис. копалин, були відомі лише родовища заліза, графіту й гірського кришталю. Проте остан. часом, зокрема в межах УЩ, виявлено пром. золотоносніть архей. гранулітових комплексів, пов’язану, щоправда, з дією накладених протерозой. процесів мантійно-корової мобілізації. Слабко метаморфізовані архей. комплекси (граніт–зеленокам’яні ділянки) багаті на корисні копалини, серед яких зустрічаються численні родовища золота, нікелю, поліметалів і заліза. На території України архей. утворення поширені в межах УЩ. Ця структура займає бл. третини тер. України, тому природно, що дослідженню докембрійських, зокрема архей. комплексів, завжди приділяли велику увагу геол. установи й наук. заклади України. Найдавніші гірські породи в Україні вивчали від серед. 19 ст., проте широкомасштабні дослідження докембрій. утворень припадають на 2-у пол. 20 ст. Вони пов’язані з іменами таких знаних укр. дослідників, як М. Безбородько, В. Лучицький, Л. Ткачук, М. Доброхотов, І. Усенко, М. Семененко, М. Щербак, Є. Лазько. Створ. потужні наук. школи з мінералог., ізотопно-геохім. досліджень та металогенії архей. утворень у Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення НАНУ, формаційного аналізу архей. комплексів у Львів. університеті.
Літ.: Безбородько М. І. Петрогенезис і петрогенетична карта кристалічної смуги України. К., 1935; Лучицький В. І. та ін. Український кристалічний масив. Геолого-петрологічний опис. К., 1947; Каляєв Г. І. та ін. Тектоніка Українського щита. К., 1975; Лазько Е. М. и др. Нижний докембрий западной части Украинского щита. Л., 1975; Кирилюк В. П. О некоторых особенностях догеосинклинальной стадии развития Земли в свете данных сравнительной планетологии // Геол. сб. Львов. університета. 1976. № 15; Малюк Б. И., Сиворонов А. А. Об архейском типе литогенеза // Литология и осадочная геология докембрия. Алма-Ата, 1981; Щербак Н. П. и др. Изотопная геология Украины. К., 1981; N. P. Shcherbak, E. N. Bartnitsky, E. V. Bibikova, V. L. Boiko. Age and evolution of the Early Precambrian continental crust of the Ukrainian shield // Archaean Geochemistry. Heidelberg, 1984; Стратиграфические разрезы докембрия Украинского щита. К., 1985; Шкодзинский В. С. Фазовая эволюция магм и петрогенезис. Москва, 1985; Тейлор С. Р., Мак-Леннон С. М. Континентальная кора: ее состав и эволюция / Пер. с англ. Москва, 1988.
Б. І. Малюк
Рекомендована література
- Безбородько М. І. Петрогенезис і петрогенетична карта кристалічної смуги України. К., 1935;
- Лучицький В. І. та ін. Український кристалічний масив. Геолого-петрологічний опис. К., 1947;
- Каляєв Г. І. та ін. Тектоніка Українського щита. К., 1975;
- Лазько Е. М. и др. Нижний докембрий западной части Украинского щита. Л., 1975;
- Кирилюк В. П. О некоторых особенностях догеосинклинальной стадии развития Земли в свете данных сравнительной планетологии // Геол. сб. Львов. університета. 1976. № 15;
- Малюк Б. И., Сиворонов А. А. Об архейском типе литогенеза // Литология и осадочная геология докембрия. Алма-Ата, 1981;
- Щербак Н. П. и др. Изотопная геология Украины. К., 1981;
- N. P. Shcherbak, E. N. Bartnitsky, E. V. Bibikova, V. L. Boiko. Age and evolution of the Early Precambrian continental crust of the Ukrainian shield // Archaean Geochemistry. Heidelberg, 1984;
- Стратиграфические разрезы докембрия Украинского щита. К., 1985;
- Шкодзинский В. С. Фазовая эволюция магм и петрогенезис. Москва, 1985;
- Тейлор С. Р., Мак-Леннон С. М. Континентальная кора: ее состав и эволюция / Пер. с англ. Москва, 1988.