ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Коноплярство

КОНОПЛЯ́РСТВО – галузь рослинництва, що займається вирощуванням конопель, стебло яких є джерелом цін­­ного волокна, а насіння — уні­­кальної за складом олії. Галузь має давню історію. Вирощуван­ням конопель займалися ще скіфи та давні греки. На тер. сучас. України вони були поширені вже у 9 ст. Одержане волокно використовували не лише для влас. потреб, а й експортували в ін. країни як цінний товар, що давало значні прибут­­ки. 1913 в Україні посівна пло­ща конопель становила 127 тис. га. Посіви зосереджувалися у невеликих селян. господарствах, де май­­же всі роботи виконувалися вру­­чну. Агротехніка була примітивною, місц. сорти не забезпечували високих врожаїв волокна, вміст якого у стеблі складав усього 10–12 %. Мочили стебла у копальнях, ставках, річках і озе­­рах; м’яли — на дерев’яних щілинних м’ялках. Знач. розвитку К. набуло у 1930-х рр. Цьому сприяла організація 1931 у м. Глухів (нині Сум. обл.) Всесоюз. інституту конопель (нині Дослідна станція луб’яних культур Інституту с. господарства Пн. Сх. НААНУ), вчені якого визначили наук. напрями розвитку галузі: генетика й цитологія, селекція і насінництво, агрохімія й фізіологія, агротехніка і захист рослин, механізація збирання та первинне перероблення, стандартизація й економіка. Одним із найважливіших напрямів діяльності Інституту було створення однодомних конопель замість дводомних. В останніх плоскінь (чол. рослини) дозріває раніше від матірки (жін. рослини). У зв’язку з цим плоскінь доводиться вибирати з посіву вручну, що вимагає знач. затрат праці, а матірку збирають окремо механіз. способом (на насіння). Рослини однодомних конопель дозрівають одночасно, забезпечуючи одноразове механіз. збирання урожаю на насіння й волокно. Ініціатором ство­рення однодомних конопель був М. Гришко, який на основі генет. дослідж. разом із колегами вперше вивів сорт конопель, що дозрівають одночасно, — ОСО-72. У цей період започатковано наук. розвиток агротех. прийомів вирощування конопель. Завдяки створенню крупних госп-в (кол­­госпів та радгоспів) стало можливим рац. застосування с.-г. техніки для оброблення ґрунту й догляду за посівами конопель. Розроблено і впроваджено в практику засоби для механізації збирання конопель — коно­плес­нопов’язалки секцій. та мотовил. типів, коноплепідбирач і коноплемолотарку КМ-2. Розпочато будівництво коноплезаводів і цехів теплового мочіння стебел конопель, що дало можливість ви­­робникам реалізувати солому на коноплезаводи замість примітив. мочіння її у природ. водоймах. 1945–50 розширено ме­режу насіннєвих госп-в і коноп­ле­станцій. На базі МТС у колгоспах значно підвищився рівень механіз. робіт із вирощування конопель. Відбувся перехід на посів насіння селекц. і покращених місц. сортів. 1947 визначено 3 напрями розвитку К.: двобічний (на насіння і волокно), волокнистий (тільки на волокно) і насіннєвий (тільки на насін­ня). 1950–70 під керівництвом Г. Гон­чарова спроектовано і виготовлено молотарки МК-1,5 і ККС-1,5, коноплежатку ЖК-2,1, конопле­комбайн КУК-5, впровадження у виробництво яких підвищило про­дуктивність коноплезбирал. тех­ніки. Започатковано селекц. ро­­боту зі створення високоврожай. сортів конопель. Методом індивід. добору Г. Сенченко зі своїми учнями вивів сорти дводомних конопель ЮС-6, ЮС-9, Глухівські 10, вміст волокна у яких перевищив 30 %. Застосований ним метод добору став метод. основою для діяльності послідовників. Згодом за допомогою методів гібридизації та добору одержано перші сорти однодомних конопель — Однодомні середньоросійські й Однодомні 2, а також ЮСО-1, який набув знач. поширення у виробництві. Науково обґрунтовано спец. сівозміни з урахуванням агротех. прийомів, пов’яз. із системою оброблення ґрунту, внесення орган. і мінерал. добрив, догля­ду за посівами. 1973 відділ селекції ВНДІ луб’яних культур, очолюваний В. Вировцем, у ме­жах заходів боротьби з наркоманією розпочав виведення не­­наркотич. сортів (див. Безнаркотичні коноплі), що згодом ста­ло пріоритет. завданням у К. 1973–80 розроблено теор.-метод. основи селекції конопель зі зниженим вмістом каннабіноїдів (наркотич. речовин), створ. перші сорти однодомних конопель зі зниженим вмістом осн. компонента каннабіноїдів — тетрагідроканнабінолу. Наук. підґрунтям селекції однодомних ко­­нопель стали результати теор. дослідж., проведених такими нім. вченими, як В. Гоффманн, Р. Зенґ­буш, Д. Конлер, а також М. Мигалем. 1978–90 відбулося подальше оснащення галузі збирал. механізмами. У виробництво впроваджено модерніз. коноплепідбирач ПКВ-1, конопле­збирал. комбайн ККУ-1,9, коноплежатку ЖК-1,9, прес-підби­рач ПРП-1,6, що сприяло застосуванню прогресив. рулон. техно­логії збирання конопель; лабораторне устаткування для визначення якості волокна. Від поч. 1960-х рр. виробництво ко­нопель в Україні стало поступово знижуватися. Якщо 1960 посівна площа становила 97,4 тис. га, то 1970 — 63,1; 1980 — 31,6; 1990 — 10,2; 2000 — 3,0 і 2010 — 0,8 тис. га. Спад виробництва спричинений розвитком альтернатив. синтетич. волокна, світ. криз. явищами і недосконалим вітчизн. законодавством щодо вирощуван­ня конопель як наркотич. рослини. Запроваджено спеціаліз. охорону посівів конопель, що зумовлює додатк. матеріал. затрати. В ін. країнах охорона конопель відсутня й існує тенденція до збільшення площ посіву культури. У країнах ЄС 2002 ко­­ноплі вирощували на площі 14,6; 2005 — 16,5; 2006 — 14,6; 2007 — 18,8; 2009 — 16,8 тис. га. Незважаючи на спад виробництва конопель, Україна стала світ. лідером у вирішенні наук. проблем їхньої селекції. Укр. вчені створили однодомні, скоростиглі, високопродуктивні сорти конопель із високим вмістом волокна у стеблі та без наркотич. властивостей. Вони користуються попитом серед іноз. виробників коноплепродукції. До Каталогу сортів рослин ЄС занесено кращі укр. сорти — ЮСО-14 і ЮСО-31; 4 сорти зареєстровано у Канаді, 3 — у РФ. Укр. сорти конопель як звичайну польову культуру без обмежень вирощують у Франції, РФ, Китаї, Австралії та ін. Напрям сучас. наук. дослідж. у галузі К. у кожній країні залежить від напряму використання коно­плепродукції. Напр., у Франції розвивається напрям з виробництва товар. насіння, після обмолочування конопель зі стебел виготовляють папір; у Канаді коноплі культивують як олійну культуру, стебла при цьому є побіч. продукцією, яку застосовують у целюлозно-папер. і буд. матеріалів пром-стях; нім. підприємства з волокон конопель здійснюють випуск тканих виробів, зокрема джинс. одягу, гігієн. взуття тощо.

Літ.: Храмченко Г. И., Макаревич В. А., Лебедев С. И. и др. Биология конопли. К.; Х., 1935; Бахирева А. З., Хренников А. С., Городний Н. Г. и др. Конопля. Москва, 1938; Аринштейн А. И., Демкин А. П., Всеволожская Г. К. и др. Коноплеводство. Москва, 1953; Горшков П. А., Демкин А. П., Городний Н. Г. и др. Конопля. Москва, 1963; Тимонин М. А., Сенченко Г. И., Сажко М. М. и др. Конопля. Москва, 1978; Мигаль Н. Д. Генетика пола конопли. Глухов, 1992; Його ж. Експериментальна зміна статі конопель. С., 2004; Його ж. Біологія луб’яних волокон конопель. С., 2011; Вировець В. Г., Баранник В. Г., Гілязетдінов Р. Н. та ін. Коноплі. С., 2011.

М. Д. Мигаль, Р. Н. Гілязетдінов

Рекомендована література

  1. Храмченко Г. И., Макаревич В. А., Лебедев С. И. и др. Биология конопли. К.; Х., 1935;
  2. Бахирева А. З., Хренников А. С., Городний Н. Г. и др. Конопля. Москва, 1938;
  3. Аринштейн А. И., Демкин А. П., Всеволожская Г. К. и др. Коноплеводство. Москва, 1953;
  4. Горшков П. А., Демкин А. П., Городний Н. Г. и др. Конопля. Москва, 1963;
  5. Тимонин М. А., Сенченко Г. И., Сажко М. М. и др. Конопля. Москва, 1978;
  6. Мигаль Н. Д. Генетика пола конопли. Глухов, 1992;
  7. Його ж. Експериментальна зміна статі конопель. С., 2004;
  8. Його ж. Біологія луб’яних волокон конопель. С., 2011;
  9. Вировець В. Г., Баранник В. Г., Гілязетдінов Р. Н. та ін. Коноплі. С., 2011.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Авторські права:
Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Том ЕСУ:
14-й
Дата виходу друком тому:
Дата останньої редакції статті:
2014
Тематичний розділ сайту:
EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ
4525
Вплив статті на популяризацію знань:
196

Коноплярство / М. Д. Мигаль, Р. Н. Гілязетдінов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-4525

Konopliarstvo / M. D. Myhal, R. N. Hiliazetdinov // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014. – Available at : https://esu.com.ua/article-4525

Завантажити бібліографічний опис

Схожі статті

Деревообробна промисловість
Господарство  |  Том 7  |  2007
В. С. Бондар
Гуцульська порода коней
Господарство  |  Том 6  |  2006
Ю. П. Стефурак
Добувна промисловість
Господарство  |  Том 8  |  2008
О. М. Фащевська

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагорунагору