Коноплярство

Визначення і загальна характеристика

КОНОПЛЯ́РСТВО — галузь рослинництва, що за­ймається вирощува­н­ням конопель, стебло яких є джерелом цін­­ного волокна, а насі­н­ня — уні­­кальної за складом олії. Галузь має давню історію. Вирощуван­ням конопель за­ймалися ще скіфи та давні греки. На тер. сучас. України вони були поширені вже у 9 ст. Одержане волокно використовували не лише для влас. потреб, а й екс­портували в ін. країни як цін­ний товар, що давало значні прибут­­ки. 1913 в Україні посівна пло­ща конопель становила 127 тис. га. Посіви зосереджувалися у невеликих селян. господарствах, де май­­же всі роботи виконувалися вру­­чну. Агротехніка була примітивною, місц. сорти не забезпечували високих врожаїв волокна, вміст якого у стеблі складав усього 10–12 %. Мочили стебла у копальнях, ставках, річках і озе­­рах; мʼяли — на деревʼяних щілин­них мʼялках. Знач. роз­витку К. набуло у 1930-х рр. Цьому сприяла організація 1931 у м. Глухів (нині Сум. обл.) Всесоюз. ін­ституту конопель (нині Дослідна станція лубʼяних культур Ін­ституту с. господарства Пн. Сх. НААНУ), вчені якого ви­значили наук. напрями роз­витку галузі: генетика й цитологія, селекція і насін­ництво, агрохімія й фізіологія, агротехніка і захист рослин, механізація збира­н­ня та первин­не пере­робле­н­ня, стандартизація й економіка. Одним із найважливіших напрямів діяльності Ін­ституту було створе­н­ня однодомних конопель замість дводомних. В остан­ніх плоскінь (чол. рослини) до­зріває раніше від матірки (жін. рослини). У звʼязку з цим плоскінь доводиться вибирати з посіву вручну, що вимагає знач. затрат праці, а матірку збирають окремо механіз. способом (на насі­н­ня). Рослини однодомних конопель до­зрівають одночасно, забезпечуючи одноразове механіз. збира­н­ня урожаю на насі­н­ня й волокно. Ініціатором ство­ре­н­ня однодомних конопель був М. Гришко, який на основі генет. дослідж. разом із колегами вперше вивів сорт конопель, що до­зрівають одночасно, — ОСО-72. У цей період започатковано наук. роз­виток агротех. при­йомів вирощува­н­ня конопель. Завдяки створен­ню крупних госп-в (кол­­го­спів та радго­спів) стало можливим рац. за­стосува­н­ня с.-г. техніки для обробле­н­ня ґрунту й до­гляду за посівами конопель. Роз­роблено і впроваджено в практику засоби для механізації збира­н­ня конопель — коно­плес­ноповʼязалки секцій. та мотовил. типів, коноплепідбирач і коноплемолотарку КМ-2. Роз­почато будівництво коноплезаводів і цехів теплового мочі­н­ня стебел конопель, що дало можливість ви­­робникам реалізувати солому на коноплезаводи замість примітив. мочі­н­ня її у природ. водо­ймах. 1945–50 роз­ширено ме­режу насін­нєвих госп-в і коноп­ле­­станцій. На базі МТС у колгоспах значно під­вищився рівень механіз. робіт із вирощува­н­ня конопель. Від­бувся пере­хід на посів насі­н­ня селекц. і покращених місц. сортів. 1947 ви­значено 3 напрями роз­витку К.: двобічний (на насі­н­ня і волокно), волокнистий (тільки на волокно) і насін­нєвий (тільки на насін­ня). 1950–70 під керівництвом Г. Гон­чарова спроектовано і виготовлено молотарки МК-1,5 і ККС-1,5, коноплежатку ЖК-2,1, конопле­комбайн КУК-5, впровадже­н­ня у виробництво яких під­вищило про­дуктивність коноплезбирал. тех­ніки. Започатковано селекц. ро­­боту зі створе­н­ня високо­врожай. сортів конопель. Методом індивід. добору Г. Сенченко зі своїми учнями вивів сорти дводомних конопель ЮС-6, ЮС-9, Глухівські 10, вміст волокна у яких пере­вищив 30 %. За­стосований ним метод добору став метод. основою для діяльності послідовників. Згодом за допомогою методів гібридизації та добору одержано перші сорти однодомних конопель — Однодомні середньоросійські й Однодомні 2, а також ЮСО-1, який набув знач. пошире­н­ня у виробництві. Науково об­ґрунтовано спец. сіво­зміни з урахува­н­ням агротех. при­йомів, повʼяз. із системою обробле­н­ня ґрунту, внесе­н­ня орган. і мінерал. добрив, догля­ду за посівами. 1973 від­діл селекції ВНДІ лубʼяних культур, очолюваний В. Вировцем, у ме­жах заходів боротьби з наркоманією роз­почав виведе­н­ня не­­наркотич. сортів (див. Без­наркотичні коноплі), що згодом ста­ло пріоритет. зав­да­н­ням у К. 1973–80 роз­роблено теор.-метод. основи селекції конопель зі зниженим вмістом кан­набіноїдів (наркотич. речовин), створ. перші сорти однодомних конопель зі зниженим вмістом осн. компонента кан­набіноїдів — тетра­гідрокан­набінолу. Наук. під­ґрунтям селекції однодомних ко­­нопель стали результати теор. дослідж., проведених такими нім. вченими, як В. Гоф­фманн, Р. Зенґ­буш, Д. Конлер, а також М. Мигалем. 1978–90 від­булося подальше оснаще­н­ня галузі збирал. механізмами. У виробництво впроваджено модерніз. коноплепідбирач ПКВ-1, конопле­збирал. комбайн ККУ-1,9, коноплежатку ЖК-1,9, прес-під­би­рач ПРП-1,6, що сприяло за­стосуван­ню про­гресив. рулон. техно­логії збира­н­ня конопель; лабораторне устаткува­н­ня для ви­значе­н­ня якості волокна. Від поч. 1960-х рр. виробництво ко­нопель в Україні стало по­ступово знижуватися. Якщо 1960 посівна площа становила 97,4 тис. га, то 1970 — 63,1; 1980 — 31,6; 1990 — 10,2; 2000 — 3,0 і 2010 — 0,8 тис. га. Спад виробництва спричинений роз­витком альтернатив. синтетич. волокна, світ. криз. явищами і недосконалим вітчизн. законодавством щодо вирощуван­ня конопель як наркотич. рослини. За­проваджено спеціаліз. охорону посівів конопель, що зумовлює додатк. матеріал. затрати. В ін. країнах охорона конопель від­сутня й існує тенденція до збільше­н­ня площ посіву культури. У країнах ЄС 2002 ко­­ноплі вирощували на площі 14,6; 2005 — 16,5; 2006 — 14,6; 2007 — 18,8; 2009 — 16,8 тис. га. Не­зважаючи на спад виробництва конопель, Україна стала світ. лідером у вирішен­ні наук. про­блем їхньої селекції. Укр. вчені створили однодомні, скоро­стиглі, високо­продуктивні сорти конопель із високим вмістом волокна у стеблі та без наркотич. властивостей. Вони користуються попитом серед іноз. виробників конопле­продукції. До Каталогу сортів рослин ЄС занесено кращі укр. сорти — ЮСО-14 і ЮСО-31; 4 сорти зареєстровано у Канаді, 3 — у РФ. Укр. сорти конопель як звичайну польову культуру без обмежень вирощують у Франції, РФ, Китаї, Австралії та ін. Напрям сучас. наук. дослідж. у галузі К. у кожній країні залежить від напряму викори­ста­н­ня коно­пле­продукції. Напр., у Франції роз­вивається напрям з виробництва товар. насі­н­ня, після обмолочува­н­ня конопель зі стебел виготовляють папір; у Канаді коноплі культивують як олійну культуру, стебла при цьому є побіч. продукцією, яку за­стосовують у целюлозно-папер. і буд. матеріалів пром-стях; нім. під­приємства з волокон конопель здійснюють випуск тканих виробів, зокрема джинс. одягу, гігієн. взу­т­тя тощо.

Літ.: Храмченко Г. И., Макаревич В. А., Лебедев С. И. и др. Биология конопли. К.; Х., 1935; Бахирева А. З., Хрен­ников А. С., Городний Н. Г. и др. Конопля. Москва, 1938; Аринштейн А. И., Демкин А. П., Всеволожская Г. К. и др. Коноплеводство. Москва, 1953; Горшков П. А., Демкин А. П., Городний Н. Г. и др. Конопля. Москва, 1963; Тимонин М. А., Сенченко Г. И., Сажко М. М. и др. Конопля. Москва, 1978; Мигаль Н. Д. Генетика пола конопли. Глухов, 1992; Його ж. Екс­периментальна зміна статі конопель. С., 2004; Його ж. Біо­логія лубʼяних волокон конопель. С., 2011; Вировець В. Г., Баран­ник В. Г., Гілязетдінов Р. Н. та ін. Коноплі. С., 2011.

М. Д. Мигаль, Р. Н. Гілязетдінов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю