КО́НРАД Микола Йосипович (16. 05. 1876, с. Струсів, нині Теребовлянського ра­йону Тернопільської обл. — 26. 06. 1941, с. Страдч, нині Яворівського ра­йону Львівської обл.) — богослов, священик УГКЦ. Батько В. Конрада, дід Всеволода-Вʼячеслава, Іринея та Юрія Ісаївих . Здобув ступінь доктора філософії у Львівському (1895) та теології в Католицькому (Рим, 1899) університетах. 1899 рукопокладений у сан священика. Від 1900 — катехит виділової школи й української гімназії у Тернополі. Під час першої світової війни служив у містечку Угерське Ґрадіште (нині Чехія), згодом — у таборі інтернованих українців у містечку Ґмюнд (Австрія). 1917–19 — парох у Тернополі; у період ЗУНР — член міського комісаріату. У липні 1919 заарештований польською владою, пере­бував у таборах у Домбʼє і Стшалкові. 1920–29 — катехит у гімназіях м. Бережани (нині Тернопільської обл.) та в Тернополі; 1929–39 — професор історії філософії та соціології Греко-католицької богословської академії у Львові. Від жовтня 1939 служив у парафії в Страдчі. Автор статей у церковних ви­да­н­нях, праць із філософії та соціології. Вбитий органами НКВС. 27 червня 2001 беатифікований під час візиту папи Івана-Павла ІІ до Львова.