КО́НРАД Микола Йосипович (01(13). 03. 1891, Риґа, за іншими даними — с. Жу­­ковка Орловської губернії, Росія — 30. 09. 1970, Мос­ква) — сходо­знавець. Доктор філологічних наук (1934, без захисту дисертації), професор (1926), академік Академії наук СРСР (1958). Державна премія СРСР (1972). Державні нагороди СРСР. Японський орден Вранішнього Сонця 2-го ступеня (1969). Закінчив японсько-китайське від­діле­н­ня східного факультету Санкт-Пе­тербурзького університету та японське від­діле­н­ня Практичної східної акаде­мії (Санкт-Пе­тербург, 1912). У 1914–17 удосконалював зна­н­ня у Токіо (пере­кладач російського посольства). Працював у Київському комерційному ін­ституті (1912–14); у 1919–22 — в Орловському університеті (РФ): від 1920 — ректор; 1922–38 — професор Ленін­градського університету та східного ін­ституту (нині Санкт-Пе­тербург); водночас 1931–70 (з пере­рвами) — науковий спів­робітник Ін­ституту сходо­знавства Академії наук СРСР (Мос­ква). 29 липня 1938 заарештований, 10 листопада 1939 за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Японії засуджений до 5-ти років таборів. Покара­н­ня від­бував у м. Канськ (Кра­­сноярський край, РФ). 8 вересня 1941 звільнений. 1941–49 — завідувач кафедри японістики Московського ін­ституту сходо­знавства, професор Московського університету. Го­­лова товариства СРСР–Японія. Наукові дослідже­н­ня: японська література, історія, мово­знавство, японська та китайська філософія, зокрема конфуціанство і неоконфуціанство. Пере­кладав твори японської і китайської літератури: «Исэ-Монагатари. Лирическая повесть древней Японии» (Петро­град, 1923), «Сунь-цзы. Трак­тат о воен­ном искус­стве» (Мос­ква; Ленин­град, 1950), «У-цзы. Трактат о воен­ном искус­стве» (1958), «Сунь-цзы. Искус­ство стра­тегии» (2006); редактор «Большого японо-рус­ского словаря» (1970; усі — Мос­ква). Реабілітований 1991.