КОМАРДЬО́НКОВ Василь Петрович (11. 04. 1897, Москва — 16. 04. 1977, там само) — художник театру і кіно, живописець. Член Спілки художників СРСР (1932). Срібна медаль Паризької ви­ставки (1937). На­вчався приватно у Д. Щербиновського, у Москві закінчив Строгановське училище (1917), училище живопису, скульптури та архітектури. Спів­засновник Товариства молодих художників (1919). Від­тоді — учасник всеросійських, між­народних мистецьких ви­ставок. Працював у Москві: декоратором в опері С. Зиміна (1914–17), камерному театрі О. Таїрова (1918–25); художником-по­становником кіно (1920–30-і роки; найві­доміший фільм — «Під­кидьок», 1939); у художньо-промисловому училищі (1945–73): від 1971 — професор кафедри живопису. Оформив ви­стави: «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1918, опера Московської ради робітничих депутатів), «Машиноборці» за Е. Тол­лером (1922), «Людина, яка сміється» В. Гюґо (1928; обидві — театр революційної сатири), «Євген Нещасний» Е. Тол­лера (1925), «Ганна Крісті» ОʼНіл­ла (1928; обидві — театр комедії; усі — Москва); «Камін­ний гість» О. Пушкіна (1927), «Митька на царстві» К. Ліпскерова (1928), «Сон літньої ночі» В. Шек­спіра (1932; усі — Київський український драматичний театр імені І. Франка). Автор книги «Дни минувшие (Из воспоминаний художника)» (Москва, 1972). Створював гротескові персоніфіковані театральні костюми, а також сценічні кон­струкції, роз­раховані на стрімкий хід театральної дії та ефектну зміну мізансцен. Деякі ескізи зберігаються в МТМК України (Київ).