ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Комітет державної безпеки УРСР

КОМІТЕ́Т ДЕРЖА́ВНОЇ БЕЗПЕ́КИ УРСР Засн. 1954 як складова частина Комітету державної безпеки СРСР. Його повноваження та організац. структура повністю відповідали повноваженням і організац. структурі КДБ СРСР. Їх ви­­значено з ухваленням Кримінал. (1960) і Кримінально-процесуал. (1961) кодексів УРСР. Слідчі КДБ при РМ УРСР мали право вести попереднє слідст­­во у справах про зраду батьківщини; шпигун­ство; терорист. акт; терорист. акт проти представни­­ка іноз. держави; диверсію; шкід­­ництво; антирад. агітацію і пропаганду; організац. діяльність, спрямов. на вчинення особливо небезпеч. держ. злочинів, а також про участь в антирад. організаціях; про особливо небезпечні держ. зло­­чини, вчинені проти ін. держав трудящих; розголошення державної таємниці, воєн. таєм­­ниці та втрату документів, що їх містять; контрабанду; масові без­­порядки; незакон. виїзд за кордон і незакон. в’їзд до СРСР; порушення правил міжнар. польотів; передання іноз. організації відомостей, які складають служб. таємницю. Станом на 1960 до структури КДБ УРСР входили центр. апарат, територ. органи в областях (упр. КДБ), апарат упов­­новажених у містах, р-нах, на за­­лізнич. станціях (останні 1967 ре­­організов. у міські та рай. відділи або відділ. КДБ). У структурі центр. апарату діяли 1-е (розвідка), 2-е (контррозвідка) й опе­­ративно-тех. упр., радіоконтр­­роз­­відув. служба, 10-й (обліково-архів.), слідчий, 8-й (шифрув. зв’язку), уряд. зв’язку, фінанс., госп. відділи, слідчий ізолятор, секретаріат. Органи військ. контр­­розвідки й особл. відділи, розташ. на тер. УРСР, перебували у прямому підпорядкуванні 3-го гол. упр. КДБ СРСР. Після перейменування КДБ при РМ СРСР у КДБ СРСР, згідно з указом Президії ВР УРСР від 20 липня 1978 КДБ при РМ УРСР також перейменов. у КДБ УРСР. Формально, відповідно до Конститу­­ції УРСР 1978, КДБ належав до категорії союзно-респ. держ. комітетів і мав перебувати у подвій. підпорядкуванні як РМ УРСР, так і КДБ СРСР, однак фактично керівництво органами держ. безпеки здійснювали вищі парт. органи СРСР – ЦК КПРС і його політбюро.

В УРСР після ухвалення ВР 16 липня 1990 Декларації про дер­­жавний суверенітет України взя­­то курс на побудову влас. органів держ. безпеки. Відразу після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 (див. Акт проголошення незалежності Укра­­їни) ВР України ухвалила постанови «Про політичну обстановку на Україні і негайні дії ВР України по створенню умов неповторення надалі військово­­го перевороту», «Про департизацію державних органів, установ та організацій», «Про війсь­кові формування в Україні». Згід­­но з цими актами всі дислоков. на території України військ. формування, зокрема КДБ і його війська, підпорядковувалися ВР України. Співроб. органів держ. безпеки протягом 10-ти днів ма­­ли припинити членство у будь-якій політ. партії та русі, а до 1 листопада 1991 на розгляд ВР України мав бути внесений проект закону про органи держ. безпеки України. Станом на 1991 у структурі КДБ УРСР діяли 1-е (розвідка), 2-е (контррозвідка), 3-є (боротьба з організов. злочинністю), 4-е (контррозвідув. ро­­бота на транспорті), «З» (захист конституц. ладу і боротьба з те­­роризмом), 6-е (контррозвідув. захист економіки), 7-е (зовн. спо­­стереження), оперативно-тех., кадрів, уряд. зв’язку упр.; «Р», інформ.-аналіт., 9-а (охорона кер. комуніст. партії і уряду), юрид., охорони, військ.-мед. служ­­би; слідчий, 8-й (шифрув. і дешифрув. робота), 10-й (архів.), мобілізац., фінанс., госп., буд. відділи; інспекція, секретаріат і слідчий ізолятор. Відповідно до 3-го пункту постанови ВР Украї­­ни «Про створення Служби національної безпеки України» від 20 вересня 1991 КДБ УРСР ліквідовано, а його матеріал.-тех. базу (окрім матеріал.-тех. засо­­бів підрозділів шифрув. зв’язку та служби охорони) передано Службі безпеки України. Підста­­вами для ліквідації визначено необхідність повного реформу­­вання колиш. союз. і респ. системи органів держ. безпеки піс­­ля проголошення незалежності України, ліквідації відомчого мо­­нополізму в сфері держ. безпеки (органи, що забезпечували шифрув. зв’язок, підпорядк. ВР України, службу охорони ви­­щих посад. осіб держави передано до Респ. гвардії України), захисту інтересів держ. безпеки незалеж. України. КДБ УРСР очолювали В. Нікітченко (1954–70), В. Федорчук (1970–82), С. Му­­ха (1982–87), М. Голушко (1987–­­91).

Літ.: Коровин В. В. История отечест­­венных органов безопасности. Москва, 1998; Колпакиди А., Прохоров Д. Внеш­­няя разведка России. С.-Петербург, 2001; Млечин Л. М. КГБ. Председатели органов госбезопасности. Рассе­­кре­­ченные судьбы. Москва, 2003; Маринин В. КГБ: структура и функции // В ми­­ре спецслужб. 2004. № 14; Боков­­ня В. М. КДБ УРСР в 1957–1964 рр.: Структура, завдання, права // Розбудо­­ва держави і права: пит. теорії та конституц. практики. 2013. № 6.

В. Т. Окіпнюк

Рекомендована література

  1. Коровин В. В. История отечест­­венных органов безопасности. Москва, 1998;Google Scholar
  2. Колпакиди А., Прохоров Д. Внеш­­няя разведка России. С.-Петербург, 2001;Google Scholar
  3. Млечин Л. М. КГБ. Председатели органов госбезопасности. Рассе­­кре­­ченные судьбы. Москва, 2003;Google Scholar
  4. Маринин В. КГБ: структура и функции // В ми­­ре спецслужб. 2004. № 14;Google Scholar
  5. Боков­­ня В. М. КДБ УРСР в 1957–1964 рр.: Структура, завдання, права // Розбудо­­ва держави і права: пит. теорії та конституц. практики. 2013. № 6.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Комітет державної безпеки УРСР / В. Т. Окіпнюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-4592

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

14-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

2014

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Світ-суспільство-культура

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

4592

Кількість переглядів цього року:

21

Схожі статті

Дуплій
Людина  |  Том 8 | 2008
С. В. Трубніков
Басай
Людина  |  Том 8 | 2008
П. В. Мельник
Кокурін
Людина  |  Том 13 | 2013
П. С. Одинець

Нагору