Конвергенції теорія

Визначення і загальна характеристика

КОНВЕРГЕ́НЦІЇ ТЕО́РІЯ  — система поглядів, що обґрунтовувала можливість і необхідність подолання економічних, політичних та ідеологічних відмінностей між капіталістичними і соціалістичними (переважно СРСР) країнами незалежно від їхніх ідеологій та історичних традицій. У К. т., розробленій у 1960-х рр. на противагу теорії дивергенції та поширюваній зх. соціологами (П. Сорокін), еконо­містами (Дж.-К. Ґелбрейт, Я. Тін­берґен), філософами (В.-В. Рос­тоу, Б. Рассел), йшлося не про перемогу капіталіст. або соціаліст. систем чи поглинання однієї системи іншою, а про строки зближення, оскільки логіка індустріалізму змусила усі суспільства сприймати певні функціонал. ви­­моги індустр. системи: спеціалі­зов. поділ праці, індустр. труд. дисципліну, координацію планування та упр., відносно високий рівень соц. добробуту, ідеї НТП, систему заг. освіти, урбанізацію, свободу пересування та вибору місця роботи, можливос­ті підвищення соц. статусу тощо (відповідно у різних індустр. суспільствах формувалася схожа культура). Прихильники К. т. вва­жали, що капіталізм і соціалізм існують у межах однієї індустр. системи, наслідком чого є фор­мування схожих типів суспільства; відзначали виникнення системи взаємозалежностей між індустр. суспільствами, оскільки вони мають однакові цілі та інтереси (відмінності полягають лише в уявленнях про методи досягнення цих цілей). На думку авторів К. т., соціаліст. суспільства повинні були рухатися у напрямах введення елементів ринку, послаблення держ. втручання у вироб. процес і суттєвого розширення автономії управлінців у пром. секторі, капіталіст. — запроваджен­ня планування, підвищення ролі держ. підприємств у забезпеченні екон. розвитку та зростання. Про­­позиції теоретиків К. т. багато в чому співпадали з пропозиціями прихильників теорії кінця ідеології. Так, Й.-А. Шумпетер розмірковував про занепад капіталізму як системи у результаті виродження класич. підприємництва індустр. епохи; В. Ба­кінґем наголошував на процесі збли­ження екон. систем світу та прогнозував, що синтезов. суспільство візьме від капіталізму приватну власність на засоби виробництва, конкуренцію, ринк. сис­тему, прибуток, від соціаліз­му — екон. планування, робітн. контроль над умовами праці, рівність у прибутках населення.

К. Керр, Дж. Данлоп та ін. описали логіку індустріалізму, яка формує спільні риси індустр. суспільств, незалежно від політ. ідео­логій і систем: швидкі зміни в науці, технологіях та способах виробництва, високий рівень труд. мобільності, постійне навч. та перенавч. робочої сили, важли­вість формал. освіти, значна міра диференціації робочої сили за спеціалізацією, зростаюче значення міст як центрів екон. активності, вагома роль уряду в наданні сусп. послуг й упр. екон. активністю. Водночас вони визнавали наявність відмінностей, зумовлених збереженням існуючих нац. інституцій, культур. особливостей, різницею в часі переходу до індустр. суспільства, характером домінуючого нац. виробництва, кількістю та щільністю населення. П. Сорокін висунув гіпотезу про поступове збли­ження рис, які характеризують рад. і зх. суспільства, що мало призвести до формування певної інтеграл. форми суспільства (поєд­нає краще з капіталіст. й соціаліст. систем і водночас характеризуватиметься новими типами особистості, соц. інститутами, культур. цінностями). Дж.-К. Ґел­брейт відзначав застарілість чис­то ринк. економіки у капіталіст. світі та рух до однакових форм планування (заміна ринк. механізму контролем над цінами й екон. поведінкою людини). К. т. притаман. технол. детермінізм, недооцінка позаіндустр. (політ., культур., істор.) відмінностей між індустр. суспільствами, автономії політ. і соц. інститутів від вимог технології та екон. ефективності. У 1980-і рр. А. Інкелес намагався переформулювати її, звільнивши від детермініст. недоліків. Він обґрунтовував це тим, що початк. версія К. т. не враховувала відмінностей різних елементів соц. систем (способи виробництва та використання ресурсів, інституц. устрої і форми, структури й зразки соц. відносин, системи уявлень, цінностей та поведінки, системи політ. й екон. контролю), які не лише змінюються з різною швидкістю, але можуть рухатися у різних напря­мах. Відповідно й К. т. може про­являтися за одними елементами і не проявлятися за ін., а також набувати різних форм: рух до спільності елементів, спіл. мети, схрещування, поступ. визрівання тенденцій, перетворен­ня девіант. випадків на норму, паралельні зміни. Політико-ідеол. підґрунтя базового варіанта К. т. (акцентування на взаємодії капіталіст. і соціаліст. країн) зумовило втрату її актуальності після розпаду СРСР і соціаліст. табору. Проте ідеї близькості соц. систем, в основі яких — індустріалізм і схожа реакція соц. систем на виклики середовища, зна­йшли продовження у теоріях мо­­дернізації (обстоює необхідність малорозвиненим країнам пройти той самий шлях, що й розвинені, підлаштовуватися під їхні екон. і політ. системи) та теоріях глобалізації.

Завантажити статтю