КОНГРЕ́С ТРУДОВО́ГО НАРО́ДУ УКРАЇ́НИ — пред­ставницький орган (ві­домий також під на­звою Трудовий кон­грес України). Скли­каний у січні 1919 в Києві Директорією УНР. Делегатів обирали на основі затвердженої нею Інструк­ції про вибори від 5 січня. Тимчасова комісія зі склика­н­ня кон­гресу зареєструвала 287 пред­ставників від Над­дні­прянщини та 48 — від Над­дністрянщини. Серед депутатів — В. Вин­ниченко, М. Грушевський, С. Петлюра. Кон­грес трудового народу України від­бувся у приміщен­ні Київського оперного театру. 22 січня на Софійській площі проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР, скріплений Універсалом Директорії, на­ступного дня його ратифікував кон­грес. Ключовим на першій сесії було пита­н­ня подальшого державо­творе­н­ня. Кон­грес трудового народу України заслухав до­­повіді про роботу Директорії (В. Вин­ниченко), діяльність уря­ду (В. Чехівський), оборону Украї­ни (С. Петлюра), становище на селі (М. Шаповал) тощо. У ході дис­кусій в остан­ній день роботи Кон­гресу трудового народу України 28 січня прихильники Директорії (центристи) домоглися ухвале­н­ня Тимчасової кон­ституції УНР у ви­гляді Закону про форми влади на Україні. Після цього кон­грес пере­дав владу Директорії, що мала поповнитися пред­ставниками Над­дні­прянщини.

Документи до на­­ступної сесії, яку заплановано скли­кати через місяць, готували ново­­­створені комісії: оборони республіки, земельна, освітня, бюджетна, закордон­них справ, харчових справ, пра­­ці. Виконавчу владу уособлюва­ла Рада народних міністрів УНР, підзвітна Кон­гресу трудового народу України, а під час пере­рви між його засі­да­н­нями — Директорії. Універсал кон­гресу декларував обовʼязковість закріпле­н­ня демократичного ладу в Украї­ні. Уряд і комісії мали роз­робити нову Ін­струкцію про вибори до Трудових рад і під­готувати окремий закон про вибори Всенародного парламенту Незалежної Соборної Української Республіки. Кон­грес трудового народу України зобо­­вʼязав Директорію і Раду народних міністрів УНР провести земельну реформу, в основі якої — пере­дача селянам землі без викупу; дбати про подола­н­ня без­робі­т­тя шляхом від­новле­н­ня промисловості; закріпити революційні здобутки українського пролетаріату; боронити УНР від зовнішніх ворогів. Кон­грес фактично легітимізував владу Директорії, поповнив її склад, надав їй право ухвалювати закони з на­ступним затвердже­н­ням черговою се­­сією Кон­гресу трудового народу України.

На­ступна й остан­ня сесія кон­гресу від­булася 21–22 березня 1919 у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницька обл.). Однак через політичну не­стабільність його ріше­н­ня не реалі­зовано, а створений ним Над­звичайний комітет охорони республіки само­роз­пус­­тився 28 березня того ж року.