Розмір шрифту

A

Конгреси національних меншин

КОНГРЕ́СИ НАЦІОНА́ЛЬНИХ МЕНШИ́Н Проводилися 1925–38 щорічно з ініціативи Німеч­чини: 1925–31 — у Женеві, 1932 — у Відні, 1933–38 — у Берні. У центрі уваги були пита­н­ня діяльності Ліги Націй щодо захисту нац. меншин. Піс­­ля вступу Німеч­чини до Ліги На­­цій (1926) її уряд роз­почав пропагандист. кампанію про утиски нім. меншин у чужих країнах. Міністр закордон. справ Німеч­чини А. Штреземан наполягав на роз­ширен­ні компетенції Ліги Націй у справах меншин. Цьому сприяло й укладе­н­ня низки дво­сторон­ніх угод між державами Антанти та сх.-європ. країнами, спрямов. на між­нар. захист меншин. На ґрунті ідеї захисту меншин правлячі кола Німеч­чини висували претензії до сусід. країн, створюючи тим самим під­ґрунтя для виправ­да­н­ня від­критої агресії проти них. Ва­ймар. Німеч­чина намагалася викори­стати пита­н­ня захисту прав нім. нац. меншин у країнах Центр. і Пд.-Сх. Європи для під­­­готовки пере­гляду Версальсь­­кого мирного договору та зміни сх. кордонів Німеч­чини, насамперед із Польщею, яка, у свою чергу, від­кидала правомірність втруча­н­ня ззовні у внутр. стосунки зі своїми нац. меншинами. На всіх К. н. м. пред­ставники зх.-укр. земель, що пере­бували у складі Польщі (чл. УНДО), послідовно об­стоювали ідею ство­­ре­н­ня єдиної й незалеж. України. На 1–3-му кон­гресах чл. укр. делегацій — М. Черкавський, О. Левчанівська, П. Васильчук, Д. Левицький, О. Марітчак — че­­рез не­згоду з офіц. про­грам. засадами К. н. м., спрямов. на на­да­н­ня меншинам нац.-куль­­тур. автономії, та через невнесе­н­ня до порядку ден­ного територ. пита­н­ня були присутні ли­­ше як спо­стерігачі. Українці вважали, що про­грам. основою повинен стати принцип права націй на самови­значе­н­ня. Свою позицію вони зафіксували у спіл. укр.-білорус.-литов. деклараціях. Остан­ні містили пере­лік умов, на яких пред­ставники цих меншин погоджувалися брати пов­­ноцін­ну участь у роботі кон­гресів: не від­мовлятися від бороть­­би за реалізацію права на нац. самови­значе­н­ня, обговорювати не лише заг. про­блеми, а й становище конкрет. нац. меншин, а також на­да­н­ня їм 2-х місць у президії кон­гресів. Однак у статуті К. н. м. (1927) за­значалося, що вони не роз­глядають пита­н­ня про можливі зміни існуючих між­держ. кордонів. 1928 і 1929 до складу президії кон­гресів обирався Д. Левицький, у роботі 4-го кон­гресу взяли участь також М. Рудницька та Л. Куницький.

У декларації укр. делегації, яку виголосив Д. Левицький, під­креслено, що укра­­їнці, спів­працюючи з К. н. м. за­­ради захисту своїх культур. прав, ніколи не від­мовляться від праг­­не­н­ня створити незалежну та єдину Україну. В.-С. Зало­­зець­­кий-Сас, який пред­ставляв на кон­гресі українців Румунії, за­­явив, що вони не прагнуть до руйнува­н­ня існуючих держ. рамок нац. життя й беруть участь у К. н. м. лише заради захисту своїх культур. прав. До порядку ден­ного 7-го кон­гресу (1931) внесено пита­н­ня про пацифікацію. На ньому М. Рудницька закликала взяти під захист пере­слідуване укр. насел. Галичини. На на­ступ. К. н. м. вона ж критично оцінила діяльність Ліги Націй щодо роз­гляду петицій пред­ставників нац. меншин з питань пацифікації, військ. колонізації та укр. політвʼязнів. На 9-му кон­гресі (1933) обговорювалися пита­н­ня масового голоду в СРСР. Від імені українців Польщі та Румунії з осудом дій комуніст. режиму ви­ступила М. Рудницька. У резолюції, ухва­­леній на пропозицію ген. секр. кон­гресів Е. Ам­менде, висловлено подяку всім, хто брав участь в акціях допомоги голодуючому насел. у СРСР, та містився заклик до їхнього продовже­н­ня. Між­воєн. К. н. м. проходили в умо­­вах різного роду конфліктів між окремими їхніми учасниками (пере­важно між поляками та німцями). Пред­ставники Німеч­чини ви­ступали за на­да­н­ня нім. меншинам у чужих країнах куль­­тур. автономії та за звільне­н­ня націй від панува­н­ня їх держав. Українці на цих кон­гресах по­стійно заявляли, що вони прагнуть не до автономії, а до незалеж. й собор. України.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2014
Том ЕСУ:
14
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
4671
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
19
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Конгреси національних меншин / І. В. Євсеєнко, Н. В. Кривець // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-4671.

Konhresy natsionalnykh menshyn / I. V. Yevseienko, N. V. Kryvets // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014. – Available at: https://esu.com.ua/article-4671.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору