КОНДІ́ЛЕНКО Іван Іванович (21. 05. 1919, с. Ве­лике Мішкове, нині Амвросіївського ра­йону Донецької обл. — 18. 10. 1993, Київ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967), член-кореспондент Академії наук України (1967). Медаль імені С. Вавилова АН СРСР (1975). Депутат Верховної Ради УРСР 9-го склика­н­ня (1975–1980). Учасник другої світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Київський університет (1941), де й працював від 1946: завідувач кафедри екс­периментальної фізики (1951–1963) та кафедри нелінійної оптики (1963–1981), водночас декан радіофізичного факультету (1963–1972). Наукові дослідже­н­ня: молекулярна спектро­скопія, квантова електроніка, фізика твердого тіла. Фундатор української наукової школи зі спектро­скопії комбінаційного роз­сіюва­н­ня світла. Одержав значе­н­ня абсолютного виходу комбінаційного роз­сіюва­н­ня, Фермі-резонанс у спектрах цього роз­сіюва­н­ня, встановив конкуренцію компонент вимушеного комбінаційного роз­сіюва­н­ня. На основі досліджень створено прилад для ди­станційного ви­значе­н­ня складу атмо­сфери (лі­дар). Був головою правлі­н­ня товариства «Зна­н­ня» (Київ, 1970–1978).