КО́НИК Клим Йосипович (04(16). 02. 1888, м. Сянок, Польща — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох по­близу м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — військовик, освітянин. На­вчався у Львівському університеті (виключений 1913 за участь у студентському русі проти дис­кримінаційної політики керівництва закладу щодо українців) та офіцерській школі у м. Еґендорф (Австрія), закінчив юридичний факультет Ві­денського університету (1914). Пере­бував на військовій службі в австро-угорській армії, зго­дом — в УГА та 1-й Українській радянській дивізії (44-а стрілецька дивізія): від 1920 — командир кулеметної сотні, секретар її газети «Шлях червоноармійця». Від 1921 — у Житомирі: очо­­лював державне видавництво, спів­працював з редакцією газети «Правда незаможника», «Бідняцька правда», «Вісті»; 1922–25 — у Волинському губернському від­ділі освіти. 1925–28 — ректор Житомирського ін­ституту народної освіти; в лютому–листопаді 1928 — ректор Одеського ін­ституту народного господарства; 1928–30 — на керівних посадах в Управлін­ні науковими уста­новами Наркомосу УСРР. 4 трав­­ня 1933 заарештований, 23 вересня того ж року за звинуваче­н­ням у причетності до УВО засуджений до 5-ти років по­збавле­н­ня волі. Пока­ра­н­ня від­бував на Соловецьких островах (РФ). 9 жовтня 1937 справу пере­глянуто, К. звинувачено в українському буржуазному націоналізмі і засуджені до вищої міри покара­н­ня. Реабілітований 1956.