КОНОВА́ЛЕНКО Олександр Олександрович (27. 02. 1951, Харків) — радіоастроном. Доктор фізико-математичних наук (1984), академік НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2001). Державні премії СРСР (1988) та України в галузі науки і техніки (2018), премії імені С. Брауде (2007) та імені М. Янгеля (2013) НАНУ. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2012). Закінчив Харківський ін­ститут радіо­електроніки (1973). Від­тоді працював у Ін­ституті радіофізики та електроніки АН УРСР: від 1985 — старший науковий спів­робітник; від 1986 — у Радіоастрономічному ін­ституті НАНУ (обидва — Харків): від 1987 — завідувач від­ділу декаметрової радіоастрономії, від 2007 — за­ступник директора з наукової роботи; від 1987 за сумісництвом — професор кафедри космічної радіофізики Харківського університету. Роз­робляє пита­н­ня фізики між­зоряного середовища, атомної радіо­спектро­скопії, методи високочутливих та завадо­стійких радіоастрономічних спо­стережень. Виявив гранично низькочастотні спектральні лінії у космічному ви­промінюван­ні і здійснив спо­стереже­н­ня ви­промінюва­н­ня між­зоряних збурених атомів вуглецю в рекомбінаційних лініях гранично низьких частот, які виникають при квантово-механічних пере­ходах між станами з головним орбітальним числом понад 600, що від­крило нові можливості у діагностиці між­зоряного середовища; на основі цих спо­стережень роз­робив реалістичну модель фізичного стану між­зоряного середовища. Імʼям К. на­звано малу планету № 18 121.