КОНОВА́ЛЕЦЬ Мирон Михайлович (22. 07. 1894, с. Зашків, нині Жовків. р-ну Львів. обл. — 14. 10. 1980, м. Мюн­­хен, Німеч­чина) — громадсько-політичний і церковний діяч. Брат Є. Коновальця. Навч. у Ака­­дем. укр. гімназії у Львові, від 1913 — у Львів. університеті. Був секр. товариства «Сільс. господар», чл. товариства «Про­­світа». 1915 мобілізов. до австро-угор. війська. Брав активну участь у встановлен­ні у Львові укр. влади в листопаді 1918. Від­тоді — у складі УГА, зокрема очолював бюро у справах закупівлі продовольства. 1920 по­­вернувся до Галичини. За­арешт. польс. поліцією, після звіль­нен­ня закін. юрид. факультет Кар­­лового університету в Празі. 1926–39 — спів­роб. укр. видавництва І. Тиктора й спів­­ред. г. «Новий час» у Львові. Спів­­працював з УВО. На поч. 2-ї світової вій­ни — правн. референт Укр. центр. комітету в Кракові, згодом — на еміграції в Німеч­чині. Від 1946 — голова Спілки укр. журналістів на чужині, від 1955 — ради Укр. християн. руху. 1954–65 — гол. ред. тижневика «Християнський голос». Нагородж. ватикан. орденом Григорія Великого.