КОНОВА́ЛЕЦЬ Мирон Михайлович (22. 07. 1894, с. Зашків, нині Жовківського р-ну Львівської обл. — 14. 10. 1980, м. Мюн­­хен, Німеч­чина) — громадсько-політичний і церковний діяч. Брат Є. Коновальця. На­вчався у Академічної української гімназії у Львові, від 1913 — у Львівському університеті. Був секретар товариства «Сільського господар», член товариства «Про­­світа». 1915 мобілізований до австро-угорського війська. Брав активну участь у встановлен­ні у Львові української влади в листопаді 1918. Від­тоді — у складі УГА, зокрема очолював бюро у справах закупівлі продовольства. 1920 по­­вернувся до Галичини. Заарештований польською поліцією, після звіль­нен­ня закінчив юридичний факультет Кар­­лового університету в Празі. 1926–39 — спів­робітник українського видавництва І. Тиктора й спів­редактор газети «Новий час» у Львові. Спів­­працював з УВО. На початку другої світової війни — правничий референт Українського центрального комітету в Кракові, згодом — на еміграції в Німеч­чині. Від 1946 — голова Спілки українських журналістів на чужині, від 1955 — ради Українського християнського руху. 1954–65 — головний редактор тижневика «Християнський голос». Нагороджений ватиканським орденом Григорія Великого.