КОНОВАЛЮ́К Федір Зотович (09(21). 03. 1890, с. Калівка Новоушицького пов. Подільської губ., нині с. Ягідне Мурованокуриловецького ра­йону Він­ницької обл. — 20. 12. 1984, Київ) — живописець і графік. Член Асоціації художників Черво­ної України (1924), Спілки художників України (1939). На­вчався у Лаврській іконописній майстер­ні (1903–09; в І. Їжакевича), Київському художньому училищі (1911–15; викладачі  В. Менк, О. Мурашко), Академії мистецтв у С.-Петербурзі (1915–17; майстерня В. Маковського), Київському художньому ін­ституті (1925–27; викладач Ф. Кричевський). Під керівництвом І. Їжакевича 1906 брав участь у роз­писах церкви Всіх Святих, Борисоглібського та Покровського храмів у Києві, Спасо­преображенського — в Катеринославі (нині Дні­про­пет­ровськ). Працював від 1924 викладачем кресле­н­ня і малюва­н­ня трудових шкіл, технікумів та ін­ститутів Києва. У творчості об­стоював традиції реалістично-демократичного мистецтва. Створював пейзажі (серія олійних краєвидів Киє­ва та його око­лиць), портре­ти, тематичні картини, книжкові ілюстрації, ікони. 1943 — художник радянського військового шпиталю (м. Умань Київської, нині Черкаської обл.). Учасник мистецьких ви­ставок від 1911. Персональні — у Києві (1955, 1966, 1982, 1987), Вологді (РФ, 1957). Після другої світової війни виконував ре­ставраційні роботи в музеях Києва і Канева (Черкаська обл.). В остан­ній період творчості був схильним до ім­пресіоністичного узагальне­н­ня па­­літри. У Літературно-меморіальному музеї Т. Шев­­ченка в Каневі ре­ставрував картини, створив два порт­рети поета (один спільно з І. Їжакевичем). Окремі роботи зберігаються в Меморіальному музеї К. (Київ), Національному художньому музеї, Національному музеї Т. Шевченка, Він­ницькому художньому музеї, Яготинському крає­знавчому музеї (Київська обл.).