Конституція людини

КОНСТИТУ́ЦІЯ ЛЮДИ́НИ  — сукупність морфологічних і функціональних особливостей організму людини, що склалася на основі спадкової програми під дією чинників середовища. Будова і функціональні особливості організму у різних людей до певної міри можуть бути схо­жими, що дає підстави говорити про типи К. л.

У давньогрецькій медицині вчення про К. л. створив Гіппократ. Залежно від стану гуморального середовища він розрізняв гарну і погану, сильну і слабку, суху і вологу конституції; донині застосовують ха­рактеристику людей за темпераментом: холерик (збудливий), меланхолік (замкнутий, нетова­риський), флегматик (спокійний, малорухливий) і сангвінік (енер­гійний, рухливий). Цій емпіричній класифікації відповідають типи вищої нервової діяльності, які вста­новив за допомогою дослідів на тваринах І. Павлов, — сильний неврівноважений тип з переважанням процесу збудження і не­достатнім гальмуванням; сильний урів­новажений рухливий (або швид­кий); сильний урівноважений спокій­ний (або повільний); слабкий, такий, якому характерні слабкість дратівливого і гальмівного процесів із відносним переважанням гальмівного.

І. Павлов обґрунтував також визначення людських типів: художній — з від­носним переважанням першої сиг­нальної системи й образним та конкретним мисленням; мислительний — з відносним переважанням другої сигнальної системи й інтуїтивним мисленням; середній, що за­ймає проміжне місце. Проте співвідношення першої і другої сигнальних систем може змінюватися залежно від виховання, умов жит­тя, захворювань та ін.

О. Богомолець провідне значення у конституційних типах надавав стану фі­­зіологічної системи сполучної тканини (особливості актив. мезенхіми), що відіграє важливу роль у фор­муванні тканинних реакцій організ­му на різні пошкодження, виділяючи 3 її типи: астенічна (тонка, ніжна сполучна тканина), фіброзна (переважає щільна, волокниста сполучна тканина), ліпоматозна (значно розвинута жирова тканина), пастозна (переважає пухка сполучна тканина).

На поч. 20 ст. загострилася дискусія про роль спадковості та зовнішнього середовища у формуванні К. л., зокрема й у зв’язку з дослідженнями з епігенетики. Деякі вчені наполягали на пріоритеті спадкових чинників, інші — на ролі довкілля. Франц. лікар К. Сіґо виділив 4 типи конституції: м’язовий, респіраторний (дихальний), дигестивний (травний), цере­бральний (мозковий).

На поч. 40-х рр. 20 ст. амер. психолог В. Шелдон класифікував конституційні типи, виходячи не з дискретних типів, а з проміжних форм, спираючись на закономірні взаємозв’язки між особливостями статури, темпе­раментом і рисами характеру особистості. За основу він узяв те, що розвиток систем організму починається з 3-х зародкових листків, відповідно виділив 3 типи — ектоморфний, мезоморфний, ендоморфний. Розвиток кожного типу оцінюється у балах антропоскопічним методом (від 1-го до 7-ми). Теоретично В. Шелдон нарахував бл. 300 можливих варіантів, а реально в популяції описав 76 соматотипів.

Німецький учений Е. Креч­мер розробив типологію статур людей, що об’єднує 3 основні типи: астенічний, пікнічний та атлетичний. Кожному з цих типів притаманні яскраві особливості статури (будови тіла), які, на його думку, істотно впливають на темперамент особистості.

Серед клініцистів поширена класифікація М. Черноруцького (1927), що ба­зується на морфофункціональних особ­ливостях організму. Користуючись індексом фізичного розвитку, заснованим на співвідношенні зросту, ваги тіла, а також кола грудної клітки, згідно з нею виокремлено 3 типи: астенічний, нормостенічний і гіперсте­нічний. У нинішній практиці при типологічній оцінці, крім статури, вра­­ховують характеристику вищої нервової діяльності, стан всіх відділів нервової системи, внутрішньої секреції тощо. За сучасним уявленням, конституція визначає реактивність (ступінь реакції на дію різних чинників) організму, тому потреба в характеристиці різних типів К. л. для медичної практики зберігається. Універсальні кон­­ституційні схеми, застосовувані до представників обох статей, фактично відсутні. Це пояснюють різною роллю основних соматичних компонентів у формуванні К. л. жінок і чоловіків. Особливі схеми використовують для визначення конституції у дітей.

Рекомендована література

1. Хрисанфова Е. Н. Конституция и биохимическая индивидуальность че­­ловека. Москва, 1990;
   Google Scholar Internet
2. Кречмер Э. Стро­ение тела и характер / Пер. с нем. Мос­ква, 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю