КУ́КОЛЄВ Григорій Володимирович (15. 01. 1904, Суми — 1984, Харків) — фахівець у галузі вогнетривів, кераміки, жаро­стійких матеріалів. Доктор технічних наук (1943), професор (1951). Державні нагороди СРСР. Член СК СРСР (1970). Закін. Харків. технол. ін­ститут (1928). Від­тоді працював з пере­рвою у ВНДІ вогнетривів (Харків): 1938–41 — зав. вапняково-доломіт. лаб., 1944–54 — зав. динас. лаб., 1954–59 — зав. лаб. алюмосилікатів. 1941–45 — на металург. під­приємствах Уралу. 1945–75 (до 1959 — за сумісництвом) — у Харків. політех. ін­ституті: завідувач кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей. Роз­робляв технол. методи поліпше­н­ня виробництва буд. кераміки. Ви­вчав процеси спіка­н­ня, регулюва­н­ня пластич. властивостей кераміч. мас, зни­же­н­ня вологості портландцемент. шламу, мокрого та електрич. збагаче­н­ня косолінів і гли­ни. Спів­засн. наук. школи фіз.-хім. основ отрима­н­ня вогнетри­вів, кераміки та жаро­стійких по­крит­тів. Автор «Реквієму» (1979) на вірші О. Бергольц, який був виконаний на честь жертв блокади Ленін­града (нині С.-Петер­бург) під час від­кри­т­тя Піскарьов. кладовища.