Куликів

Визначення і загальна характеристика

КУЛИКІ́В — селище міського типу Жовківського ра­йону Львівської області. Куликів. селищ. раді під­порядк. села Великий Дорошів, Костеїв, Малий Дорошів, Мервичі. Знаходиться на р. Думний Потік (притока Полтви, бас. Західного Бугу), за 16 км від обл. центру, за 12 км від райцентру та за 3 км від однойм. залізнич. станції. Площа 2,9 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 3908 осіб (складає 109,1 % до 1989); ста­­ном на 2015 — 4022 особи; пере­­­важно українці. Через смт прохо­­дить автомагістраль Львів–Вар­­шава. Тут виявлені залишки давньорус. городища 11–12 ст. За нар. пере­­ка­зами, назва походить від птаха кулик. Існує також при­­пуще­н­ня, що тут був один з оборон. пунктів на шляху до Львова — «стовп» Кулика. Уперше згадуєть­­ся в акті галиц. єпис­копа Якуба 1399. У 15 ст. поселе­н­ня також називали Бош. 1569 на­дано Маґдебур. пра­во. 1578 у К. працювали 2 ку­шні­рі, 2 бондарі, 2 пивовари, 4 пекарі, 6 шевців, 2 кравці, 2 ткачі, 2 ковалі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­ницького. Неподалік від К. до 1744 роз­ташовувався жін. василіян. монастир Воздвиже­н­ня Чесного Хреста Господнього (уперше згадується в писем. джерелах 1680). У різні роки К. належав Куликівським, Гербуртам-Одновським, Собеським, Муравським, Радзивіл­лам. Польс. король Ян ІІІ Собеський заснував ткац. ф-ку. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Під час 1-ї світової війни була зруйно­вана центр. частина м-ка, згоріло бл. 300 будинків. У серпні 1914 на г. Червоний Камінь (вис. 353 м) діяв обсервац. пункт австр. військ. 1919–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. 1910 мешкало 3914 (2492 українці, 352 поляки, 1067 євреїв), 1921 — 2886 (835 українців) осіб. У між­воєн­ні роки було роз­винуте ремісництво. Вироби місц. шев­ців і чинбарів — «куликов. бути» — ві­домі у всій Галичині. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Від 1940 — смт. 1940–59 — райцентр. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1959 мешкало бл. 2,9 тис., 1970 — 3,2 тис., 1979 — 3,4 тис., 1999 — 3,6 тис. осіб. Нині у К. — заг.-осв. школа, дитсадок; Нар. дім, б-ка, музей історії; лікарня; від­діл. 3-х банків. Нар. аматор. колективи: хор «Джерело», театр. Діють реліг. громади УГКЦ (2) і РКЦ. Па­мʼят­ки архітектури: костел св. Миколая (1538, роз­писи 1854, художник А. Качмарський), церкви Успі­н­ня Пресв. Богородиці та св. великомученика Димитрія (обидві збудовані 1901 на місці старіших храмів). Збереглися залишки земляних бастіонів замку (при­стосовані під трибуни стадіону). Встановлено памʼятник Т. Шевченку. Серед видат. уродженців — Герой України, актор, нар. арт. УРСР і СРСР Б. Ступка; євр. вчений 19 ст. С. Блох, хімік, академік НАНУ М. Лозинський, хімік М. Дикий, фахівець у галузі хірург. стоматології В. Пюрик, геолог О. Ступка; письмен­ник, громад. діяч С. Лепкий, письмен­ниця А. Турчинська, педагог C. Шах.

М. І. Дзюдзя, Л. М. Бова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю