Лепкий Сильвестр Теодорович
ЛЕ́ПКИЙ Сильвестр Теодорович (псевд. і крипт.: Марко Мурава, Борис Борислав, Василишин, М-о; 31. 12. 1845, містечко Куликів, нині селище Львівського р-ну Львівської обл. — 05. 06. 1901, с. Жуків, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — письменник, церковний і громадсько-культурний діяч. Батько Богдана, Левка та Миколи, дід Марка Лепких. Закінчив Львівську духовну семінарію (1871), тоді ж рукопокладений у сан священика УГКЦ. Служив у селах Львівщини й Тернопільщини, від 1892 — парох у Жукові. Член Русько-укр. радикал. партії, низки інших українських товариств і організацій, голова органу громадського самоврядування «Селянська рада» в Бережанах, співзасновник осередків та читалень товариств «Просвіта», «Січ» у селах Гусятинщини і Бережанщини, пропагандист і організатор аматорських театрів, автор пʼєс для них. Співукладач (із К. Сушкевичем) збірки «Поезії Тараса Шевченка» (Л., 1867, томи 1–2), редагував брошурки-метелики («Одноднівка бережанська», 1886). Друкувався в газетах «Діло», «Буковина», ж. «Зоря», антології «Акорди», збірці «На великі роковини і в памʼять Івана Котляревського» та інших виданнях. Дебютував 1866 віршем «Вспоминки смерті Григорія барона Яхимовича, митрополита Галицької Русі, батька вітчини», основний мотив наступних поезій — «До слова» (1870), «У великі роковини» («Сто літ борьба на нашій землі...», 1898) та інші, — піднесення національної свідомості українського народу, боротьба за власну державність. Автор низки статей з питань філософії, літературознавства, соціології, економіки, агрономії. Окрему збірку творів Лепкого «Книжка горя» упорядкував і видав 1903 у Львові Б. Лепкий, деякі його вірші опубліковані у збірці «Богославень» (Т., 1994). Листувався з О. Барвінським, О. Маковеєм, В. Стефаником, І. Франком, М. і К. Устияновичами, А. Чайковським.