Культура масова
КУЛЬТУ́РА МА́СОВА – різновид культури суспільства; поняття, яке характеризує особливості змісту виробництва і способів поширення культури індустріального суспільства. Ін. назви – маскультура, масове мистецтво, популярна (попкультура), споживча, комерц. культура, індустрія розваг. К. м. протилежна культурі елітарній та розрахована на пересіч. глядача (споживача), загальнодоступна, проста за формою, не потребує спец. знань для сприйняття, тому й набула широкої популярності, визнання, користується попитом. Духовні та матеріал. цінності К. м. свідомо орієнтує на опосередков. рівень розвитку мас. споживачів. Поширюючись через засоби мас. комунікації (пресу, радіо, телебачення, комп’ютерні мережі тощо), К. м. охоплює широку аудиторію споживачів майже в усіх країнах світу. Теорія К. м. – відгалуження філос. і соціол. теорій мас. суспільства (Х. Ортеґа-і-Ґассет, К. Маннгайм, Д. Рісмен, Г. Арендт, Г. Маркузе, Е. Фромм та ін.); згідно з нею, пересіч. індивід постає замкненим у собі, відчуженим «атомом» поруч з іншими такими ж атомар. індивідами з нівельов. особистістю і стандартизов. внутр. світом; він є «гвинтиком» у вироб. механізмі або бюрократ. системі розвиненого індустр. суспільства. К. м. спрямована на те, щоб інтегрувати індивіда у соц. й політ. інститути індустр. суспільства, зробити його конформістським, «одномірним» тощо. Утилітарно-розважал. функція К. м. призводить до деградації інтелектуал. рівня публіки, апелюючи до натуралізов. чуттєвості та споживац. орієнтацій і стереотипів. Утім, деякі зх. дослідники (Е. Шилз, Д. Белл, М. Маклуен, Е. Тофлер) вважали К. м. важливим засобом розвитку комунікатив. стереотипів, емоц. кліше, котрі забезпечують спілкування і взаєморозуміння у сучас. соціумі, підвищують рівень освіченості індивідів. За сучас. умов відбувається певна демасифікація сусп. культури, диференціація комунікатив. каналів її поширення, спеціалізація продукції культур. виробництва за віковими, профес. та ін. інтересами і вподобаннями різних соц. груп. Епатажні форми К. м. у цивілізов. країнах витісняються на периферію сусп. культур. життя. Але для посттоталітар. країн, котрі переживають системну кризу, К. м. у найбільш агресив. і дегуманізов. її формах може завдати відчут. шкоди морал. засадам суспільства. Вказуючи на масовість явища, термін «К. м.» не означає належності до народності, оскільки базується не на змістових, а на формал., кількіс. чинниках – засобах виробництва та споживання. К. м. представляють твори, що розповсюджуються засобами мас. комунікації (естрада, кіно, телебачення), друков. графіка, репродукції, продукція худож. індустрії, розрахов. на смак пересіч. споживача, спрощені та незначні за худож. вартістю. В умовах розповсюдження К. м. й появи культури для мас популярне часто виступає як модне – наслідування зразків, що стало стандарт., стереотип. мистецтвом, тому загал найменше уваги звертає на смак (див. також Кітч). Ставши модним і працюючи на моду, К. м. маніпулює потребами, очікуваннями та смаками публіки, створюючись за рахунок та на ґрунті винаходу зовн. прийомів, ефектів і форм, які часто трансформуються у щось вигадливе, не схоже на імітов. зразки. Ставка К. м. на видовищність будь-якою ціною призвела до морал. нерозбірливості, пропаганди жорстокості та насилля, що спонукають до трансформацій звичаїв життя суспільства. Проте товарність, розважал. спрямованість К. м. дозволяє використовувати її як потуж. засіб впливу на громад. свідомість не тільки для нівелювання поглядів та смаків під обивател. стереотип, а й для ідеалізації існуючих способів життя. В інформаційному суспільстві значну роль відіграє комунікація через Інтернет. Тому інтернет-співтовариство формує в інтерактивно-комунікатив. середовищі власні засади культур. комунікації, виробляючи механізми протистояння маніпулятив. аспектам К. м.
Літ.: Нариси української популярної культури. К., 1998; Берк П. Популярна культура в ранньомодерній Європі. К., 2001; Просандеєва Л. Масова культура в контексті соціальної культури // Вісн. Книжк. палати. 2003. № 4; Лютий Т. В., Ярош О. А. Культура масова і популярна: теорії та практики. К., 2007; Безугла Р. І. Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять // Культура і сучасність. 2010. № 2; Лютий Т. 100 років української масової та популярної культури: стратегії ідентифікації // УК. 2013. № 11.
Я. В. Любивий
Рекомендована література
- Нариси української популярної культури. К., 1998;
- Берк П. Популярна культура в ранньомодерній Європі. К., 2001;
- Просандеєва Л. Масова культура в контексті соціальної культури // Вісн. Книжк. палати. 2003. № 4;
- Лютий Т. В., Ярош О. А. Культура масова і популярна: теорії та практики. К., 2007;
- Безугла Р. І. Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять // Культура і сучасність. 2010. № 2;
- Лютий Т. 100 років української масової та популярної культури: стратегії ідентифікації // УК. 2013. № 11.