Культура масова

КУЛЬТУ́РА МА́СОВА — різновид культури суспільства; поня­т­тя, яке характеризує особ­ливості змісту виробництва і способів пошире­н­ня культури індустріального су­спільства. Ін. назви — маскультура, масове мистецтво, популярна (попкультура), споживча, комерц. культура, індустрія роз­ваг. К. м. про­тилежна культурі елітарній та роз­рахована на пере­січ. глядача (споживача), загальнодо­ступна, проста за формою, не потребує спец. знань для сприйня­т­тя, тому й набула широкої популяр­ності, ви­зна­н­ня, користується попитом. Духовні та матеріал. цін­ності К. м. сві­домо орієнтує на опосередков. рівень роз­витку мас. споживачів. Поширюючись через засоби мас. комунікації (пресу, радіо, телебачення, ком­пʼютерні мережі тощо), К. м. охоплює широку аудиторію спо­живачів майже в усіх країнах світу. Теорія К. м. — від­галуже­н­ня філос. і соціол. теорій мас. су­спільства (Х. Ортеґа-і-Ґас­сет, К. Ман­нгайм, Д. Рісмен, Г. Арендт, Г. Маркузе, Е. Фромм та ін.); згідно з нею, пере­січ. індивід по­стає зам­кненим у собі, від­чуженим «ато­мом» поруч з іншими такими ж атомар. індивідами з нівельов. особистістю і стандартизов. внутр. світом; він є «гвинтиком» у вироб. механізмі або бюрократ. системі роз­виненого індустр. су­спільства. К. м. спрямована на те, щоб інтегрувати індивіда у соц. й політ. ін­ститути індустр. су­спільства, зробити його конформістським, «одномірним» тощо. Утилітарно-роз­важал. функція К. м. призводить до де­градації інтелектуал. рівня публіки, апелюючи до натуралізов. чут­тєвості та споживац. орієнтацій і стереотипів. Утім, деякі зх. дослідники (Е. Шилз, Д. Белл, М. Маклуен, Е. Тофлер) вважали К. м. важливим засобом роз­витку комунікатив. стереотипів, емоц. кліше, котрі забезпечують спілкува­н­ня і взаєморо­зумі­н­ня у сучас. соціумі, під­вищують рівень освіченості індивідів. За сучас. умов від­бувається певна демасифікація сусп. культури, диференціація комунікатив. ка­налів її пошире­н­ня, спеціалізація продукції культур. виробництва за віковими, профес. та ін. інтересами і вподоба­н­нями різних соц. груп. Епатажні форми К. м. у цивілізов. країнах витісняються на периферію сусп. культур. життя. Але для пост­тоталітар. країн, котрі пере­живають системну кризу, К. м. у найбільш агресив. і дегуманізов. її формах може завдати від­чут. шкоди морал. засадам су­спільства. Вказуючи на масовість явища, термін «К. м.» не означає належності до народності, оскільки базується не на змістових, а на формал., кількіс. чин­никах — засобах виробництва та спожива­н­ня. К. м. пред­ставляють твори, що роз­по­всюджуються засобами мас. комунікації (естрада, кіно, телебаче­н­ня), друков. графіка, ре­продукції, продукція худож. індустрії, роз­рахов. на смак пере­січ. споживача, спрощені та не­значні за худож. вартістю. В умовах роз­по­всюдже­н­ня К. м. й появи культури для мас популярне часто ви­ступає як модне — наслідува­н­ня зразків, що стало стандарт., стереотип. мистецтвом, тому загал найменше уваги звер­тає на смак (див. також Кітч). Ставши модним і працюючи на моду, К. м. маніпулює потребами, очікува­н­нями та смаками публіки, створюючись за рахунок та на ґрунті винаходу зовн. при­йомів, ефектів і форм, які часто транс­формуються у щось вигадливе, не схоже на імітов. зразки. Ставка К. м. на видовищність будь-якою ціною при­звела до морал. нерозбірливості, пропаганди жорстокості та наси­л­ля, що спонукають до транс­формацій звичаїв життя су­спільства. Проте товарність, роз­важал. спрямованість К. м. до­зволяє використовувати її як потуж. засіб впливу на громад. сві­домість не тільки для нівелюва­н­ня по­глядів та смаків під обивател. стереотип, а й для ідеалізації існуючих способів життя. В інформаційному су­спільстві значну роль ві­ді­грає комунікація через Інтернет. Тому інтернет-спів­товариство формує в інтер­активно-комунікатив. середовищі власні засади культур. комунікації, виробляючи ме­ханізми проти­стоя­н­ня маніпулятив. аспектам К. м.

Завантажити статтю