Культура матеріальна

КУЛЬТУ́РА МАТЕРІА́ЛЬНА — речово-предметна сукупність людської культури разом із матеріальними інструментами та засобами творе­н­ня, функціонува­н­ня і зберіга­н­ня усієї сукупно­сті. У певному ро­зумін­ні поня­т­тя «К. м.» збігається з уведеними у Новий час уявле­н­нями про «natura naturata» («природа при­родна», Б. Спіноза) — сукупність матеріал. явищ люд. походже­н­ня, добутих із природи. Ви­­окре­мле­н­ня людини із природи здійснювалося саме шляхом К. м.; у термінах сучас. археології — «індустрії» первіс. культури, завершал. етап якої (т. зв. неоліт. революція) означав початок «ноо­сфер.» будівництва культури у вже вповні роз­винених її формах. При цьому заг. панора­ма К. м., не­зважаючи на строкатість, над­звич. роз­маї­т­тя її на­дбань, форм і знарядь, по­значена наскрізними для всього її істор. часу і геогр. простору рисами. Особливо прикметними у ран­ніх формах К. м. по­стає неуникна за умов тогочас. їхнього виробництва унікальність кож­ного його продукту, а також обо­вʼязк. по­єд­на­н­ня у ньому суто прагмат. (насамперед госп.) і магіч. при­значе­н­ня. Уся «індустрія» давнини — аж до появи перших роз­винених класово-диференці­йов. спільнот — неод­­мін­но по­значена у своїх виробах тією унікальністю (кожний із тих виробів — вочевидь «штучний», лише типологічно схожий на вироби того ж при­значе­н­ня) і по­єд­на­н­ням прагмат.-госп. і магічно-містеріал. при­значе­н­ня. По тому по­ступово, але не­­ухильно громадже­н­ня К. м. на окремих ділянках на­вчалося де­якій «стандартизації» у своїх ви­робах (приміром, технології «впе­чатува­н­ня» у матеріал — від глини та камі­н­ня до металу — однієї і тієї ж каноніч. форми), а також по­ступовому роз­веден­ню у них прагмат. і магіч. функцій (за рахунок збільше­н­ня чи зменше­н­ня цих начал). Окрім того, у давніх су­спільствах найбільш роз­виненого типу те громадже­н­ня К. м. су­проводжувалося хай і елементарним, але вже і роз­поділом праці, яке разом із наро­ста­н­ням твор. обігу посилювало інтенсивність того громадже­н­ня. Проте нині К. м. поряд із прямим при­значе­н­ням своїх предметів зберігає за допомогою культури естетичної, дизайну релікти і рудименти давньої, історично тривалої магіч. операціональності будь-якого предмета в тогочас. люд. ужитку. Європ. пром. революції у Новий час докорін­но змінили спосіб появи самого сусп. буття того предмета. Від­так у різних проявах стрімко зросла стандартизація у тій культурі аж до мас. поточно-конвеєр. виробництва, без­жал. витісне­н­ня з неї руко­­твор. праці з її тисячоліт. досві­дом виготовле­н­ня унікал. пред­мета з магіч. змістом. Індустр. доба творить К. м. на основі предметності саме такого штибу, хоча й намагається дещо по­­мʼякшити ділову однобічність за допомогою роз­­виненого дизайну, реклам. міфології, «товар. фетишизму» тощо. Водночас належить від­значити стрімке наро­ста­н­ня на всьому просторі сучас. цивілізації мас. і фахового інтересу до всіх поперед., доіндустріал. форм К. м. як особ­­ливої противаги надужива­н­ням мас. стандартизов. виробництва.

Завантажити статтю