Кульчиці

КУ́ЛЬЧИЦІ  — село Самбірського району Львівської області. Знаходиться на правому березі Дністра, за 7 км від райцентру. Площа 4,06 км². За переписом 2001, насел. скла­­дало 1639 осіб; станом на 2015 — 1514 осіб; переважно українці. Побл. К. досліджено 13 курганів кам’яної доби. У лісі, біля села, збереглися рештки поселення початку заліз. доби (бл. 7–6 ст. до н. е.), на місці якого в 11–13 ст. було дав­ньорус. городище (це багатошар. поселення має статус пам’ятки археології нац. значення). Впер­ше згадується у привілеї князя Лева Даниловича 1284. Село заснували осадники, які належали до родини рицарів герба Драго-Сасів. Це, як стверджують дослідники, сло­­в’ян. рід, котрий жив на тер., за­­войованій у 10 ст. нім.-саксон. феодалами. Вони брали участь у хрест. походах, після завершен­­ня яких осіли на землях угрів, а згодом прибули на службу до князя Данила та його сина Лева. Нащадки цього роду, який налічує понад 1 тис. р., мають прізвища Кульчицькі, Явор­ські, Гординські, Бачинські (загалом 144 гілки). У 13 ст. у К. було спо­­руджено церкву св. Фло­ра і Лавра. Її будівництво завершили тоді, коли Данило Романович розгро­­мив угор. бояр і, повертаючись додому, зі своїм військом зробив тут перепочинок. Храм виконував оборонну функ­цію, тому був обведений високими валами (збереглися донині). У цій церкві хрестили май­бут. геть­­мана укр. козацтва П. Ко­на­­ше­­вича-Сагайдачного, який наро­­дився у К. (1570–1622; у 2011 синод УАПЦ причислив його до лику святих). 1904 на її місці зведено нову церкву, в якій нині діє реліг. громада УАПЦ. У церкві св. Флора і Лавра зберігається хрест, виготовлений по­­над 800 р. тому. 1387–1772 К. перебували у складі Польщі, після її 1-го поділу відійшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угор­щина). Здавна село було поділено на 2 частини: сх. — К. Шляхетські, зх. — К. Рустикальні (тоб­то сільські). Нерівність між шлях­тою та селянами була особливо помітною у 19 ст. і певною мірою прослідковувалася до 1950-х рр. У рад. період деякий час працювали навіть 2 сільс. ради. Від листопада 1918 у К. діяла влада ЗУНР. Від травня 1919 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від червня 1941 до серпня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Наприкінці 1960-х рр. меш­кали бл. 1,9 тис. осіб. Нині функ­ціонують навч.-вихов. комплекс; музей П. Конашевича-Сагайдачного, Нар. дім, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Щорічно проходить фестиваль укр. слави «Кульчиці-фест» (від 2009), однією з гол. ідей якого є піднесення на міжнар. рівень істор. значимості села. К. є також бать­ківщиною гетьманів, ватажків селян.-козац. повстань у 1-й чв. 17 ст. М. Жмайла та П. Бута (Павлюка). Походженням звідси був і герой протитурец. воєн Ю.-Ф. Кульчицький. 1683 вибравшись з обложеного Кара Мустафою Відня, він передав важливу інформацію про ворога князю Лотаринзькому, який прийшов на допомогу віденцям, що й вирішило результат битви на користь оборонців міс­та. Вдячні віденці подарували Ю.-Ф. Кульчицькому запас кави, захоплений у турків, і він відкрив у Відні першу в Європі кав’ярню. Серед уродженців села також — правознавець В. Куль­­чицький і геолог Я. Кульчицький. Нащадками вихідців з цього села є економіст Б. Кульчицький, історик С. Кульчицький, сестри — живописець, графік, нар. худож­­ник УРСР Олена та майстри­ня декор.-ужитк. мистецтва Ольга-Меланія Кульчицькі, скрипаль О. Кульчицький, футболіст, бага­торіч. капітан команди «Кар­па­­ти» (Львів), володар кубка СРСР І. Кульчицький та ін. Встановлено пам’ятники П. Конаше­­вичу-Сагайдачному та Ю.-Ф. Кульчи­­цькому.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю