КУЛЬЧИ́ЦЬКИЙ Єжи (Юрій, Георгій; 12. 02. 1898, Львів — 25. 11. 1974, м. Закопане, нині Малопольс. воєводства, Польща) — археолог, історик. Син В. Кульчицького. Закін. Львівський університет (1924), де й працював у Ін­ституті класич. археології. 1926 захистив дис. «Systematyka i analiza form meblarstwa greckiego» і здобув ступ. д-ра філософії. З наук. ме­тою від­відав Чехію, Німеч­чину (1928, бібліотечні студії), Грецію, Туреч­чину, Єгипет (1933, археол. дослідж.), Швецію, Нор­вегію. 1920–28 — секр. Товариства при­хильників мистецтва у Львові; 1935–40 — без­робітний; 1940–44 — викладач Ремісн. школи буд. промислу (Львів); 1945–46 — науковий спів­робітник Львів. від­ділу Ін­ституту археології АН УРСР. 1946 пере­їхав до Польщі. Готував габілітац. працю «Prafor­my mebli na obszarze Europy» (1951), хоч і не був на той час повʼязаний на по­стій. основі з жодною наук. установою. Від 1952 — за­ступник проф., від 1954 — над­звич. професор кафедри серед­зем­номор. археології Варшав. університету; водночас від 1954 — позаштат. н. с. Польс. АН. Вивіз зі­брану бать­ком колекцію килимів (понад 200 од.) до Польщі, частину якої продав, а частину — заповів Татран. музею у Закопаному, де створ. Галерею мистецтв ім. В. і Є. Кульчицьких.