Кульчицький Єжи

Визначення і загальна характеристика

КУЛЬЧИ́ЦЬКИЙ Єжи (Юрій, Георгій; 12. 02. 1898, Львів — 25. 11. 1974, м. Закопане, нині Малопольс. воєводства, Польща)  — археолог, історик. Син В. Кульчицького. Закін. Львівський університет (1924), де й працював у Інституті класич. археології. 1926 захистив дис. «Systematyka i analiza form meblarstwa greckiego» і здобув ступ. д-ра філософії. З наук. ме­тою відвідав Чехію, Німеччину (1928, бібліотечні студії), Грецію, Туреччину, Єгипет (1933, археол. дослідж.), Швецію, Нор­вегію. 1920–28 — секр. Товариства при­хильників мистецтва у Львові; 1935–40  — безробітний; 1940–44 — викладач Ремісн. школи буд. промислу (Львів); 1945–46 — науковий співробітник Львів. відділу Інституту археології АН УРСР. 1946 переїхав до Польщі. Готував габілітац. працю «Prafor­my mebli na obszarze Europy» (1951), хоч і не був на той час пов’язаний на постій. основі з жодною наук. установою. Від 1952 — заступник проф., від 1954 — надзвич. професор кафедри середзем­номор. археології Варшав. університету; водночас від 1954 — позаштат. н. с. Польс. АН. Вивіз зібрану бать­ком колекцію килимів (понад 200 од.) до Польщі, частину якої продав, а частину — заповів Татран. музею у Закопаному, де створ. Галерею мистецтв ім. В. і Є. Кульчицьких.

Завантажити статтю