КОРОПИ́ УКРАЇ́НСЬКИХ ПОРІ́Д Селекційні роботи зі створе­н­ня українських порід коропів — рамчастої та лускатої — від 1930 проводили спів­робітники Українського НДІ рибного господарства (нині Ін­ститут рибного господарства НААНУ, Київ) під керівництвом О. Кузьоми. Породи виведені методом від­творювального схрещува­н­ня абориген­них без­породних антоніно-зозуленецьких лускатих і дзеркальних галицьких коропів із на­ступною селекцією лускатих і рамчастих форм у сприятливих умовах утрима­н­ня. Затверджені 1963. Автори — О. Кузьома, В. Рощук, В. Кононов, С. Гриневич, С. Яроцький, А. Бо­­жок, П. Бишовець. Генофонд порід складається з 50 % спадкових ознак лускатого антоніно-зозуленецького і 50 % дзеркального галицького коропів. Український лускатий короп порівняно з дзеркальним галицьким (контрольна група під час породови­пробува­н­ня) на 2-му році життя пере­важає за темпами росту на 17 %, має вищий на 24 % вихід з нагулу, краще використовує кормову базу і забезпечує вищу на 46 % продуктивність в умовах екс­тенсивного веде­н­ня рибного господарства. За умови за­стосува­н­ня інтенсивної технології самка дає близько 28 т товарної риби. За характером роз­ташува­н­ня і роз­міром луски схожий на сазана, але має світліше забарвле­н­ня. За тілобудовою належить до високо­спин­них типів, має широку товсту спину з характерним на­пливом над головою. Основна риса українського рамчастого коропа — від­сутність луски від голови до першого променя спин­ного плавця. Луска дзеркального типу роз­ташована у ви­гляді рамки вздовж спини, біля голови і плавців. Шкіра над боковою лінією темно-попеляста, під лінією — жовта. Най­продуктивніший і найвитриваліший серед дзеркальних, лінійних і голих коропів. За характером живле­н­ня належить до від­годівельного типу. Особливості екс­терʼєру — вкорочене тіло та високо­спин­ність. Коропи цієї породи порівняно з дзеркальними галицькими (контрольна група) ефективніше використовують корми. В умовах пʼятиразової посадки вони споживають на одиницю приросту маси на 21,4 % менше корму, їхня маса більша на 15 %, вихід з нагулу вищий на 11 %, рибо­продуктивність — на 25 %. Одне гніздо плідників дає 200–600 тис. три- та чотириден­них личинок. Роз­водять пере­важно у центральних та пів­ден­них регіонах України. Морфологічну характеристику коропів українських порід наведено у Таблиці.

О. Кузьома роз­робив систему структуризації українських порід коропа, яка обʼ­єд­нує низку внутрішньопородних та зональних (екологічних) типів (масивів). Серед них — антоніно-зозуленецький, несвіцький масиви, любінський лускатий і рамчастий внутрішньопородні, нивківський лускатий внутрішньопородний, малолускатий внутрішньопородний типи. Кожен із них має певний ареал. Антоніно-зозуленецький масив — це типові пред­ставники українських порід коропа, з яких виділилися інші структурні одиниці. Вони пред­ставлені двома формами — лускатою і рамча­стою. Несвіцький масив створений у 1950–60-х роках методом складного від­творювального схрещува­н­ня дзеркальних галицьких коропів з українськими рамчастими та лускатими антоніно-зозуленецького масиву на базі рибгоспу «Несвіч» Волинського обласного рибокомбінату. Його виведе­н­ня зумовлене необхідністю коропа, стійкого до захворюва­н­ня на краснуху, яка в цей період за­вдала значних збитків рибному господарству України. Вони мають 75 % спадкових задатків дзеркальних галицьких та 25 % антоніно-зозуленецьких коропів. Племін­ні стада пред­ставлені рамчастими та лускатими формами. Рамчасті коропи несвіцького зонального типу в умовах виробничої апробації порівняно з дзеркальними галицькими пере­важають за темпами росту цьоголіток на 9,3 %, дволіток — на 15 %, за загальною рибо­продуктивністю, від­повід­но, на 31,6 та 25,2 %, менш вибагливі до умов середовища, резистентніші до краснухи. За біо­логічними властивостями несвіцькі рамчасті коропи подібні до коропів української рамчастої породи (антоніно-зозуленецького масиву). Вони мають близькі показники як в умовах природного, так і індустріального від­творе­н­ня. Лускаті коропи несвіцького масиву в умовах виробничої апробації пере­важали одноліток контрольного дзеркального галицького коропа за темпами росту цьоголіток на 21,8 %, дволіток — на 14,9 %, за загальною продуктивністю, від­повід­но, на 41,6 та 31,4 %. За показниками від­творе­н­ня несвіцькі лускаті коропи подібні до коропів української лускатої породи (антоніно-зозуленецького масиву). Обидві форми несвіцького масиву коропів поширені в рибгоспах західних областей України, а також Білорусі, Молдови та інших країн СНД.

Нивківський внутрішньопородний тип коропа створений у 1960–90-х роках на базі дослідного господарства «Нивка» (Київ) шляхом увідного схрещува­н­ня лускатих самок антоніно-зозуленецького масиву з самцями ропшинської породної групи. Цей тип пред­ставлений лускатою формою. У його спадковій основі — 43,75 % задатків дзеркального галицького, 37,5 % абориген­ного антоніно-зозуленецького лускатого коропів, а також 18,75 % задатків амурського сазана. Збагачена спадковість нивківських коропів забезпечує раннє до­зріва­н­ня, високі плодючість, виживаність та темпи росту. Їм властиві під­вищені холодо- та зимо­стійкість. Порівняно з наявними нормативами пере­ваги їхніх цьоголіток за зимо­стійкістю становлять 10 %, за продуктивністю на 1-му році вирощува­н­ня — 68 %, на 2-му (в товарному віці) — 52 %. Висока лабільність коропів дає змогу успішно роз­водити їх у Молдові, Грузії. 1982 вони екс­портовані в Болгарію, Вʼєтнам, Румунію, Чехословач­чину, Угорщину, а також на Кубу.

Любінський внутрішньопородний тип коропа також створений у 1960–90-х роках. Пред­ставлений лускатою та рамча­стою формами. Селекцію здійснено у Львівському від­ділен­ні Українського НДІ рибного господарства (смт Великий Любінь Городоцького ра­йону) шляхом складного від­творювального схрещува­н­ня плідників городоцент племін­ного стада несвіцького масиву з коропами ропшинської породної групи. Спадкова основа коропів нового типу містить 51,56 % задатків дзеркального галицького, 34,38 % антоніно-зозуленецьких лускатих коропів і 14,06 % задатків амурського сазана. Збагачена спадковість коропів любінського внутрішньопородного типу забезпечує їм під­вищені холодо- та зимо­стійкість, плодючість, темпи росту, жит­тє­здатність, загальну рибо­продуктивність у вирощуван­ні рибопосадкового матеріалу й товарної риби. Рамчасті коропи любінського внутрішньопородного типу, за результатами державного апробува­н­ня, пере­важають за зимо­стійкістю на 8,0 %, рибо­продуктивністю цьоголіток — на 39,0 %, дволіток — на 14,8 %, мають менші на 23,5 % витрати корму, вдвічі вищу плодючість порівняно з наявними нормативами. Лускаті коропи любінського внутрішньопородного типу, за результатами державного породови­пробува­н­ня, порівняно з наявними нормативами пере­важають за зимо­стійкістю на 9,1 %, рибо­продуктивністю цьоголіток — на 43,4 %, дволіток — на 20,2 %, мають менші на 7,0 % витрати корму, вищу на 130 % плодючість. За індексами тілобудови обидві форми коропів любінського внутрішньопородного типу від­повід­ають українському породному стандарту. Їх роз­водять у дослідному господарстві «Великий Любінь», на Львівському і Тернопільському рибокомбінатах, Миколаївській рибницько-меліоративній станції (Львівська обл.).

Малолускатий внутрішньопородний тип української рамчастої породи коропа створений шляхом складного від­творювального та зворотного схрещувань на основі генотипів української і румунської селекції. Має 3 заводські лінії: нивківську, закарпатську та лебединську, головна від­мін­ність між якими закладена на генетичному рівні за спадковими ознаками. Збагачена спадкова основа нового типу коропа вирізняється високими показниками темпів росту, зимо-, жит­тє­стійкості, плодючості, скоро­стиглості та резистентності. Крім того, малолускатий тип коропа від­повід­ає всім європейським вимогам щодо товарного ви­гляду (мʼясна тілобудова, високо­спин­ність, малолускатість). Від­повід­но до технологічних норм рибництва малолускатий тип коропа має пере­вагу за рибо­продуктивністю у 1-й рік вирощува­н­ня — від 28,9 до 42 % (залежно від лінії), у товарному 2-літньому віці — від 12,0 до 34,8 %, за менших витрат корму — від 14,5 до 37,9 % та від 7,5 до 28,5 %, від­повід­но. Пере­вага однорічок за зимо­стійкістю становить 14,5 %. Роз­водять у пів­ден­ному обласному Поліс­сі, в Лісо­степу та Степу.