Курінь
Визначення і загальна характеристика
КУРІ́НЬ — основна військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі; тактичний підрозділ Легіону Українських Cічових cтрільців, Армії Української Народної Республіки, Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії. Первісно К. називали невеликі тимчас. споруди із гілля, соломи або очерету, які зазвичай зводили на баштанах, пасіках, рибал. і мислив. угіддях уходники-промисловці для захисту від сонця та дощу; згодом — великі хати без кімнат і перегородок, які будували з дуба, липи чи осокору навколо січового майдану і де могли проживати до кількасот козаків (ін. назва — касарня). Частина козаків (залога та новоприйняті) постійно мешкала у К., частина — час від часу. Кожен К. мав назву, найчастіше від назви місцевості, з якої походили козаки, зокрема Полтав., Уман., Канів., Корсун., Батурин., значок або прапор, і вів власне госп-во (у колектив. власності знаходилися шинки, торг. ятки, угіддя, промисли, човни тощо). Кількість К. на Запороз. Січі не була постійною і зростала від 7-ми у 16 ст. до 38-ми у 1-й пол. 18 ст. На чолі кожного з них стояв курін. отаман, якого обирали козаки на 1 р. До старшини належав також курін. хорунжий (опікувався значком або прапором). Курінні отамани завжди залишалися на Січі й відряджали у походи козаків на чолі з наказним курін. отаманом і хорунжим, яким підпорядковували 25–30 осіб. Під час 1-ї світової війни Легіон УСС складався із 2-х К., кожен із яких мав 4 сотні (по 100–150 осіб кожна), та одного напівкуреня. Першою регуляр. укр. військ. частиною періоду Визвольних змагань 1917–21 став Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців. К. піхот. частин УГА, Армії УНР й УПА, як правило, нарах. 3 сотні стрільців і тех. підрозділи, однак їхня кількість і склад часто змінювалися (див. також Буковинський курінь, Гуцульський курінь УГА, Жидівський курінь УГА).
Літ.: Жидівський курінь // УГА у 40-річчя її участі у визв. змаганнях (мат. до історії). Вінніпеґ, 1958; Кузич І. До історії Гуцульського куреня // Гуцулія. 1969. Ч. 2; Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Т. 1–3. Л., 1990–91; Дуда А., Старик В. Буковинський курінь у боях за українську державність. 1918–1941–1944. Чц., 1995; Голубко В. Армія Української Народної Республіки: 1917–1918. Л., 1997; Військове будівництво в Україні у ХХ ст. К., 2001.
Р. В. Пилипчук
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
