Кути

КУ́ТИ – селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області. Знаходиться на лівому березі р. Черемош (притока Пруту, бас. Дунаю), за 120 км від обл. центру, за 10 км від райцентру та за 2 км від залізнич. ст. Вижниця (на правому березі Черемоша, Чернів. обл.). Територіально «продовженням» К. з пн.-зх. боку є с. Старі Кути. Пл. К. 4,96 км². За переписом насел. 2001, у К. проживала 4321 особа (складає 92 % до 1989); станом на 2015 — 4055 осіб; переважно українці. Нині у Старих Кутах мешкає бл. 5,2 тис. осіб. 1930 тут виявлено залишки городища 10–13 ст. Перша писемна згадка про с. Старі Кути датується 1448, про К. — 1478. За однією з версій, село отримало назву через геогр. розташування — в куті між Карпатами та Черемошем. На 1565 К. і Старі Кути входили до складу Снятин. староства польс. королів. маєтків. На той час працювали млин і солеварня. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, русі опришків (на околицях діяли загони О. Довбуша, В. Баюрака). 1621–24 та 1673 К. зазнали турец. нападів. Наприкінці 17 — на поч. 18 ст. тут проходив кордон між Польщею та Туреччиною. 1715 Й. Потоцький надав К. Маґдебур. право та дозвіл на проведення тричі на рік ярмарків, двічі на тиждень — базарів. У цей період виділено в окрему адм. одиницю Старі Кути. У 1-й пол. 18 ст. почали формуватися вірм. і євр. громади. 1768–72 — у зоні військ. дій загонів Барської конфедерації. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 1770-х рр. прибули перші нім. поселенці. 1897 засн. філію товариства «Просвіта». Під час 1-ї світової війни 1916 місто майже наполовину зруйноване. 1768 було 360 будинків, проживали 165 укр. і польс., 70 вірм. та 124 євр. родини; 1786 — 458 будинків, 2787 жит.; 1900 — 6689 жит.; 1916 — 3 тис. жит. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 — у складі ЗУНР. Від 1919 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. На околицях міста діяв загін УГА. Улітку 1920 він увійшов до К. і роззброїв польс. жандармів, згодом перейшов на Закарпаття на тер. Чехо-Словаччини. Від 1940 — смт. 1940–57 — райцентр. До 2-ї світової війни українці складали 28 %, поляки — 18 %, вірмени — 7 %, євреї — 47 %. Від 1 липня 1941 до 26 червня 1944 — під нім.-фашист. окупацією (до серпня 1941 К. контролювали румун. війська). Нацисти вбили понад 2 тис. євреїв. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. 1945 у К. страчено 3-х вояків УПА. К. згадуються у Кресовій книзі справедливих. 1946 до смт переселено групу укр. вигнанців із Лемківщини та Надсяння. 1959 мешкали бл. 3,3 тис., 1970 — 4,1 тис., 1979 — 4,3 тис. осіб. 1967 створ. лісокомбінат, на якому до 1990-х рр. працювали бл. 1,5 тис. осіб. Тут здавна розвивають нар. художні промисли: гончарство, килимарство, оброблення дерева та шкіри, писанкарство. У К. — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки, ПТУ; Нар. дім, 2 б-ки, школа мистецтв, Кутський краєзнавчий музей; лікарня, протитуберкульоз. диспансер, дерматол. відділ рай. лікарні; відділ. ощад. банку. Пам’ятка природи — Дубовий гай. Функціонують нар. чол. капела «Черемош» і нар. театр. Пам’ятки архітектури: ратуша (кін. 18 ст.), костел св. Антонія (1772), церква Пресвятої Трійці з дзвіницею (1833), костел Св. серця Ісуса (1908). Діють реліг. громади УГКЦ, УАПЦ, РКЦ. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, борцям за незалежність України. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі нафтогазовидобування, чл.-кор. НАНУ Д. Єгер; майстер худож. кераміки О. Вербівський; композитор, нар. арт. України Л. Дутковський, артистка, хормейстер Л. Крушельницька. З К. пов’язані життя та діяльність письменниці Віри Вовк, етнографа Б. Заклинського, художника Ю. Панькевича. Тут бували В. Гнатюк, М. Драгоманов, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, Лесь Мартович, В. Стефаник, Леся Українка, І. Франко, Г. Хоткевич, Марко Черемшина.