ЗАКЛИ́НСЬКИЙ Бог­дан Романович (псевдоніми і криптоніми: Бог­дан З-ий, Данило Романченко, Дуб, Бог­данко, С. Правдолюб, Б. З., Д-о; 09. 08. 1886, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 12. 04. 1946, Львів) — педагог, публіцист і етно­граф. Син Романа, брат Корнила і Ро­стислава Заклинських, батько О. Ґер­дан-Заклинської. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Закінчив Станіславівську учительську семінарію (1910). Учитель українських народних шкіл у Галичині, на Закарпат­ті. Воював 1915–1917 у лавах Українських січових стрільців на Тернопільщині. Працював у 1920–1930-і роки у редакціях педагогічних ви­дань у Львові, зокрема журналу «Дзвінок», газети «Учительске слово»; від 1944 — у Львівському від­ділен­ні Ін­ституту мистецтво­знавства, фольклористики та етнології Академії наук Української РСР; учителював. Збирав речі для Етно­графічного музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Автор шкільних під­ручників, хрестоматій, оповідань і новел, етно­графічних, публіцистичних статей на педагогічні, історичні і культурно-громадські тематику. Фольклорні записи З. опублікували В. Гнатюк, І. Франко. Окремо ви­йшли «Читанка для волинських дітей» (Володимир-Волинськ, 1918), збірка «Народні спів­анки-коломийки» (Львів, 1929). Листувався з І. Франком (написав про нього спогади), М. Грушевським, В. Гнатюком, О. Кульчицькою, О. Назаруком.