Заклинський Богдан Романович
ЗАКЛИ́НСЬКИЙ Богдан Романович (псевд. і крипт.: Богдан З-ий, Данило Романченко, Дуб, Богданко, С. Правдолюб, Б. З., Д-о; 09. 08. 1886, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 12. 04. 1946, Львів) — педагог, публіцист і етнограф. Син Романа, брат Корнила і Ростислава Заклинських, батько О. Ґердан-Заклинської. Дійсний член НТШ. Закін. Станіслав. учит. семінарію (1910). Учитель укр. нар. шкіл у Галичині, на Закарпатті. Воював 1915–17 у лавах УСС на Тернопільщині. Працював у 1920–30-і рр. у редакціях пед. видань у Львові, зокрема ж. «Дзвінок», г. «Учительске слово»; від 1944 — у Львів. відділ. ІМФЕ АН УРСР; учителював. Збирав речі для Етногр. музею НТШ у Львові. Автор шкіл. підручників, хрестоматій, оповідань і новел, етногр., публіцист. статей на пед., істор. і культурно-громад. тематику. Фольклорні записи З. опублікували В. Гнатюк, І. Франко. Окремо вийшли «Читанка для волинських дітей» (Володимир-Волинськ, 1918), зб. «Народні співанки-коломийки» (Л., 1929). Листувався з І. Франком (написав про нього спогади), М. Грушевським, В. Гнатюком, О. Кульчицькою, О. Назаруком.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Що треба знати кожному українцеви? Відень, 1915; Житіє українського народа. Відень, 1917; Коротка історія виховання на Україні. Коломия, 1919; Хто се Тарас Шевченко? Косів, 1919; Методика усного і письменного стилю для всіх шкіл. Л., 1929.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
