КОРТА́Ц­ЦІ Андрій Іванович (1873, Миколаїв — ?) — фахівець у галузі гід­­ромеліорації. Син І. Кортац­ці. Професор (1926). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1895), Київський політехнічний ін­ститут (1907). Удосконалював зна­н­ня в Італії (1899; ви­вчав іригацію), Франції та Німеч­чині (1903; ви­вчав технологію знезараже­н­ня питної води озоном). 1897–1902 — у складі екс­педиції зі зроше­н­ня Пів­ден­ної Росії у Херсонській губернії; 1908–20 — в Одеському губернському земельному управлін­ні; під час першої світової війни — за­ступник начальника тилового ра­йону Румунського фронту з питань водопо­стача­н­ня Бес­сарабської залізниці та Одеси; 1920–25 — помічник губернського меліоратора і водночас 1920–26 — асистент, викладач, професор, завідувач кафедри зроше­н­ня Інженерно-меліоративного ін­ституту в Одесі; 1921–32 — керівник від­ділу меліорації, 1932–34 — науковий консультант з питань зроше­н­ня Пів­ден­ної кра­йової меліоративної організації (Одеса; від 1930 — у складі НДІ сільскогосподарських меліорацій у Харкові; нині Ін­ститут гідротехніки і меліорації НААНУ, Київ). 1934 звільнений у звʼязку зі звинуваче­н­ням у шкідництві. 1908 висунув ідею про зроше­н­ня 10 тис. га у Дні­провському повіті шляхом машинн­ного пі­ді­йма­н­ня дні­провської води; роз­робив проєкт освоє­н­ня заплавних земель р. Дністер; довів ефективність зрошувального землеробства, об­ґрунтував пере­ваги дощува­н­ня як способу поливу, виявив критичні за вологістю фази роз­витку рослин і необхідність узгодже­н­ня з ними поливних режимів; брав участь у роз­роблен­ні генерального плану роз­витку меліорації в Україні на другу пʼятирічку. Автор «Зведе­н­ня дослідів у зрошен­ні, пророблених на дослідно-зрошувальних дільницях Пів­ден­ної Кра­йової Меліоративної Організації 1923–28», опублікованого у «Трудах Українського НДІ сільськогосподарських меліорацій» (О., 1931).