ЛА́НГЕ Микола Микола­йович (12(24). 03. 1858, С.-Петер­бург — 15. 02. 1921, Одеса) — пси­холог, педагог. Закін. істор.-філол. факультет С.-Пе­тербур. університету (1882), де був залиш. на каф. філософії. Під час навч. цікавився філос. про­блемами, під­готував студент. роботу про Ґ. Ляйбніца, за яку отримав золоту медаль ф-ту. 1883 пере­бував у наук. від­ряджен­ні у Німеч­чині, працював у лаб. В.-М. Вундта. 1888 захистив магістер. дис. «История нрав­ствен­ных идей XIX века», яка складалася з 2-х частин: нім. фі­лософії (етики) та франц. етич. думки (2-а частина була під­дана знач. цензурі через роз­кри­т­тя по­глядів франц. соціалістів-утопістів). Працюючи над дис., Л. захопився психологією. Став одним з основоположників віт­чизн. екс­перим. психології. Від 1888 — приват-доцент кафедри філософії Новорос. університету в Одесі. 1893 захистив доктор. дис. «Пси­хологические ис­следования: Закон перцепции. Теория волевого внимания». 1895 пере­важно на благодійні кошти ство­рив при Університеті одну з перших в Рос. імперії екс­перим. лаб., де здійснював дослідж. спри­йман­ня та уваги. Л. уві­йшов в історію як поборник роз­витку жін. освіти, фундатор і перший дир. Вищих жін. курсів в Одесі (від­криті 1903; звільн. з посади дир. 1907 через участь у рев. подіях, продовжував викладати). Опікував­ся про­блемами роз­витку серед., початк. та поза­шкіл. освіти в Одесі, викладав педагогіку в гімназії, роз­робляв навч. плани, про­грами тощо. Очолював Істор.-філол. товариство, заснував при ньому пед. від­діл, був його кер. Порушував пита­н­ня про необхідність реформува­н­ня освіти з метою її демократизації та гуманізації. Від 1919 працював консультантом при Раді комісарів вищих шкіл Одеси.