Ландшафтна скульптура

ЛАНДША́ФТНА СКУЛЬПТУ́РА  — різновид скульптури; художня композиція в ландшафтному мистецтві; об’єкт ландшафтного дизайну. Застосовують для оздоблення ландшафт. ділянок із декор., естет., пропагандист. або мемор. призначенням. Найчастіше Л. с. — декор. оздоблення парків і садів для покращення їхнього зовн. вигляду, надання їм певної атмосфери, стилю. Осн. вимога до Л. с. — гармонійне поєднання з ін. елементами ландшафт. ділянок (трава, дерева, квіти, водні ресурси тощо). Л. с. виготовляють найчас- тіше з мармуру, граніту, вапняку, глини з додаванням шамоту, гіпсу, дерева, бронзи, міді, сталі, землі, піску, снігу, льоду тощо. Л. с. зображує людей, тварин, рослин, абстракції, об’єкти довкілля. Практика оздоблення відкритих місцевостей Л. с. має давню традицію в Зх. Європі, що бере початок із Давньої Греції. Хоч існує думка, за яким ця традиція спочатку з’явилася в Давньому Китаї, де був звичай розташовувати камінь біля будинку та оздоблювати тер. фігурами тварин. У добу Відродження й бароко Л. с. набула найбільшого поширення в оздо­бленні парків у країнах Зх. Європи. Нині Л. с. є популярним декор. елементом садово-парк. зон, об’єктом атракції для відвідувачів. Найбільшою в Європі відкритою тер. Л. с. вважають Йоркшир. скульптур. парк (Велика Британія). У світі проводять фестивалі Л. с. Найпопулярніші серед них — фестивалі снігових і льодових скульптур, найвідоміший — Харбін. міжнар. фестиваль снігових і льодових скульп­тур (Китай, щороку від 1963). В Україні від 2012 у Нац. ботан. саду НАНУ (Київ) організовують міжнар. фестиваль ландшафт. скульптур «Київ. скульп­тур. проект». Відомі в Україні відкриті тер. із Л. с.: Парк трипіл. культури, парк «Київ у мініатюрі», дит. сквер на Пейзаж. алеї (усі — Київ), Донец. парк кованих фігур, сад скульптур Одес. літ. музею, Центр. парк культури й відпочинку у Харкові тощо. 2014–15 відбувся соц. проект із благоустрою парк. ділянок, за яким у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську встановлено модерні Л. с. від провід. укр. скульпторів — К. Журав­ля, М. Зігури, Г. Надуди, Є. Соболевської та ін.

Завантажити статтю