ЛЕ́БЕДЄВ Вʼячеслав Боніфаті­йович (28. 02(12. 03). 1881, м. Острогозьк, нині Воронез. обл., РФ — 29. 05. 1931, побл. м. Аральськ, Казах­стан, похов. у Одесі) — фізико-гео­граф, гідролог, океано­граф. Професор (1927). Закін. Новорос. університет в Одесі (1908), де був залишений для під­готовки до професор. зва­н­ня. Водночас 1905–09 вчителював в Одесі. 1909–13 — асп.-стажист Мор. біол. станції у м. Берґен (Норвегія). 1913–16 — асист., зав. геогр. кабінету, 1916–20 — приват-доцент Новорос. університету; за сумісництвом 1916–19 — приват-доцент Одес. вищого між­нар. ін­ституту; 1921–27 — доцент, 1927–28 — професор кафедри геології і гео­графії, 1928–31 — завідувач кафедри гео­графії Одес. ІНО. Помер під час геогр. екс­педиції. Провід. напрям дослідж. — фіз. гео­графія. Працював у галузях океано­графії, лімнології, карто­графії, гідробіо­ло­гії. Досліджував природу Одес. затоки та вплив на неї антропоген. фактора, природу Чорного моря (вертикал. шаруватість, температуру, солоність, планктон, течії тощо), бес­сараб., новорос. і таврій. лимани. Приділяв багато уваги шкіл. гео­графії. Роз­вивав заг.-теор. принципи комплекс­ності та системності. Був секр. Новорос. товариства природодослідників. Автор ст. «Історія Землі», «Будова Всесвіту», «Степовий клімат», «Гео­графічний огляд України» та ін. у «Хрестоматії комплексника» (вип. 2, 4, 5, Х., 1928).