Лебідь Ананій Дмитрович

ЛЕ́БІДЬ Ананій Дмитрович (11. 01. 1898, с. Веркіївка, нині Вертіївка Ніжин. р-ну Черніг. обл. — 08. 12. 1937, Соловец. табори, РФ) — літературознавець. Закін. Черніг. гімназію (1916), навч. у Петрогр. політехніці (нині С.-Пе­тербург). Більшість життя пов’язана з Черніго­вом (1900–24) та Києвом (1924–35), належав до групи «київ. неокласиків». Від травня 1917 — в армії, навч. у Петергоф. школі прапорщиків побл. Петрограда. Після більшов. перевороту 1917 повернувся до Чернігова, звідки був направлений у Київ. школу прапорщиків. У часи Гетьманату П. Скоропадського працював перекладачем у Черніг. окруж. суді (володів укр., рос., польс. та франц. мовами). Восени 1918 навч. на істор.-філол. факультеті Київ. університету, наприкінці 1918 знову повернувся у Чернігів, де 1922 закін. ІНО, читав лекції на курсах українізації. Водночас 1919–22 — у Черніг. етногр. музеї: від 1920 — пом. завідувач відділу рукописів. Працював у Черніг. обл. істор. музеї над архівами П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського та архівом Черніг. жандарм. управління. 1922–23 — чл. експерт. комісії новоствор. Черніг. архіву. Від 1924 читав лекції з української мови та літ-ри у Київ. пед. технікумі (згодом ІНО), був співроб. Комісії по виданню пам’яток новіт. письменства при ВУАН та секр. ред. часопису «Життя й революція». У жовтні 1925 за рекомендаціями С. Єфремова та А. Кримського вступив до аспірантури Київ. філії Інституту літ-ри ВУАН. Досліджував біографію і творчість М. Коцюбинського, з яким був особисто знайомий. Першим розібрав передані 1920 до Черніг. музею дружиною письменника його рукописи та архіви, звіряв тексти, готував до друку епістолярій та автор. варіанти кожного твору, розшукав і надрукував не опубл. за життя письменника оповідання «Андрій Соловейко». Разом з М. Рильським уклав літ. хрестоматію «За 25 літ» (К., 1926). Автор передмов до «Кобзаря» Т. Шевченка, вид. «Галицькі прозаїки» та «Леонід Глібов і українська байка» (усі — Київ, 1927). 1929 заарешт. у справі СВУ, однак за браком доведених звинувачень після 7-місяч. ув’язнення засудж. умовно на 3 р. Цей арешт унеможливив завершення 13-том. вид. творів М. Коцюбинського, з яких до 1929 вийшло лише п’ять томів. Разом з М. Зеровим та П. Филиповичем вів студент. гурток культури укр. слова та літературозн. семінар підвищеного типу при Київ. ІНО. 20 квітня 1935 Л. заарешт. вдруге у «справі нео­класиків». Під час арешту вилучено 6 папок з рукописами, серед яких і щоденники М. Могилянсь­кого, які донині не виявлено. У лютому 1936 за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до 10-ти р. позбавлення волі у виправно-труд. таборах. Своєї приналежності до міфіч. терорист. організації на чолі із М. Зеровим ні на допитах, ні в суді не визнав. У червні 1936 етапований у Соловец. табори. 25 листопада 1937 справу переглянуто і ув’язнення замінено на розстріл. Реабіліт. 1958.

Завантажити статтю