ЛЕВАКО́ВСЬКА Яніна (28. 08. 1890, Львів — 01. 06. 1972, Варшава) — живописець, педагог. Навч. у майстер­ні неовізант. мистецтва М. Бойчука у Парижі (1909–10). Брала участь у колектив. ви­ставці тво­рів у «Салоні незалежних» 1910 у Парижі. Мист. критика схвально сприйняла ці роботи, ви­значивши назву нового мист. напрямку як неовізантизм, що за­­йняв своє місце в європ. авангарді поч. 20 ст. Л. роз­вивала техніку нар. малюва­н­ня на склі, створюючи барвисті композиції на реліг. тематику у стилі нар. примітиву, по­єд­нуючи польс. та укр. традиції декор. малярства. Разом із М. Бойчуком, С. Налепинською-Бойчук, С. Бо­дуен де Куртене та Г. Шрамм 1910–14 брала участь у ре­ставрації творів іконопису в Нац. му­зеї у Львові. 1924 разом із С. Бо­дуен де Куртене та Г. Шрамм екс­понувала твори у «Салоні Гарлінського» у Варшаві. Незабаром польс. група бойчукістів роз­палася. У 1930-х рр. Л. викладала малюнок у варшав. ліцеях.