Левинський Степан Іванович
ЛЕВИ́НСЬКИЙ Степан Іванович (1897 — 08. 10. 1946, м. Ґап, департамент Верхні Альпи, Франція) — сходознавець, культуролог, дипломат. Син І. Левинського. Здобув фах інж.-хіміка у Львів. політехніці, продовжив студії у Брюсселі. 1922 емігрував до Парижа, де закін. япон. відділ Школи держ. мов (1929) та Школу політ. наук. За рекомендацією П. Бойє оселився у Япон. домі, в оточенні японців удосконалював знання мови та звичаїв. 1933 за кн. «З Японського дому» (Л., 1932) відзначений премією Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка. Серед ін. творів — «Від Везувія до пісків Сагари» (1932), «Схід і Захід: Нариси з подорожі» (1934; обидва — Львів). 1934–35 вміщував публікації у львів. часописі «Назустріч». Писав про япон. поезію у перекл. С. Гординського, архіт. пам’ятки Львова, їхню реставрацію, твори укр. та япон. мистецтва. Від 1935 мешкав у Харбіні (нині Китай), Пекіні, Сайгоні (нині Го-Ши-Мін, В’єтнам). За підтримки віце-маршалка польс. сейму В. Мудрого признач. референтом із екон.-торг. справ консульства Польщі у Харбіні. 1939 на знак протесту проти ліквідації Карпат. України подав заяву про самовідвід, але під тиском УНДО відкликав її. Співпрацював із часописом «Український голос на Далекому Сході» (виходив від 1941 у Шанхаї), взяв участь в укладенні першого укр.-япон. словника (Харбін, 1944). У 1946 переїхав до Франції. Твори Л. рецензували С. Гординський, М. Рудницький.
Рекомендована література
- Лишкевич С. На українському Парнасі // Дзвони. 1934. Ч. 1/2;
- Наші розмови з лауреатами [літературних премій] // Назустріч. 1934, 1 лют.;
- Борщак І. Степан Левинський // Соборна Україна. Париж, 1947. Ч. 3–4;
- Світ І. Українсько-японські взаємини, 1903–1945: Істор. огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972.