ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Іван Омелянович (псевд. — Іван з Берліг; 18. 01. 1850, с. Берлоги, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. — 30. 01. 1913, Львів) — гро­мадсько-культурний діяч, бібліо­­граф, журналіст. Навч. у Стані­слав. гімназії (нині Івано-Франківськ) і Віден. університеті. Працював страховим агентом у Львові, зокрема у товаристві «Дністер». Спочатку поділяв по­гляди москвофілів, був секр. «Об-ва ім. Качковського» (1876), згодом пере­йшов на по­зиції народовців. Вміщував публікації у г. «Слово», «Пролом», «Мир», «Народна школа» (1875), «Друг народа» (1876), «Бе­скид» (1881) та ін. Від 1909 — голова Бібліотеч. комісії НТШ. Опублікував праці «Галицько-руська біб­ліо­­графія ХІХ ст.» (т. 1–2, 1888–95), «Галицько-руська бібліо­гра­фія за роки 1772–1800» (1903), «Українська бібліо­­графія Австро-Угорщини» (т. 1–3, 1909–11), високо оцінені І. Левицьким, І. Франком, П. Грабовським та ін. Зібрав матеріали до бібліогр. словника письмен­ників, митців і громад. діячів Галичини (загалом бл. 2 тис. біо­графій), частину яких (на літери А–Б) видав під на­звою «Прикарпатська Русь в ХІХ віці в біо­графіях і порт­ретах її діячів» (Л., 1898). Серед ін. праць — «Матеріали до історії народнього шкільництва в Галичині в рр. 1803–1821» // «Матеріали до культурної історії Галицької Русі XVIII i XIX віку та ін.» (Л., 1902). Автор низки популяр. істор. новел і оповідань. 2002 у Львові ви­дано зб. наук. праць Л.