КОРШНІ́ВСЬКИЙ Антін (Антоній) (псевд. і крип.: А. К., А. Кор-ський, Корш, О. Кар­манюк, Олекса Карманюк; 18. 09. 1887, с. Яблунька Київ. губ., нині м. Буча Київ. обл. — 17. 02. 1945, м. Сан-Паулу, Бразилія) — журналіст, редактор, видавець, гро­мадський діяч. Освіта домашня. У 16-річ. віці почав за­йматися парфумерно-перукар. справою, від­крив у Києві на вул. Фундуклеївська, № 16 власну перукарню, пізніше додав до неї пар­фумер. та щіткар. від­діли. Сот­ник Армії УНР (1917–21), під ко­ман­дува­н­ням М. Шаповала воював проти більшовиків у складі Синьої дивізії. Був спів­ред. г. «Ук­раїнське слово» (Рівне, Житомир, Камʼянець-Подільський, Станіслав; 1920), спів­роб. часо­пису «Син України» (1920–21), ред. таборового ж. «Веселка» (1922–23) та «Бюлетеня» (1923–24) видавництва «Чорномор» (відп. ред.) у Каліші. Пере­буваючи від грудня 1920 на інтернації у Поль­щі став одним із най­активніших авторів таборової преси. Опублікував низку статей, нарисів, заміток, оглядів на сторінках «За­порожської думки» («Про політичну еміграцію», «Театр», «Про­фесор І. Бодуен де Куртене»), «Залізного стрільця» («Нариси з соціальної психології», «Жиди на Вкраїні», «Т. Шевченко — про­рок поневолених націй», «Теж… амнестії», «Візита», «Поневолені нації всіх країн — єд­найтеся!»), «Спортс­мена» («Спортове свято у таборі Каліш»), «Релігійно-наукового вісника» («Справа моралі у поневолених народів») та ін. Автор біогр. нарисів, ви­даних у Варшаві: «Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра», «Начальник Польської Держави Йозеф Пілсудський» та «Т. Шевченко й А. Міцкевич яко сучасні провід­ники своїх народів». Від 1926 мешкав у Бразилії. Актив. чл. Спілки вільної України, засн. укр. кооп. видавн. товариства «Зоря», засн. і ред. наук.-популяр. та літ. ж. «Зоря» (1936–38). Замітки про нац. життя у Пд. Америці подавав до ж. «Український інвалід» (Каліш, 1921–31), під­сумком ста­ла кн. «Бразилія: загальні ві­домості про Бразилію для української еміграції» (Каліш, 1930).