Лепідоліт

ЛЕПІДОЛІ́Т (від грец. λεпίς (λεпίδος) — луска, пластинка та ...літ) — мінерал підкласу шаруватих силікатів (групи слюди), літіїста слюда шаруватої будови. Термін увів 1792 нім. хімік М.-Г. Клапрот. Формула: за Є. Лазаренком — KLi_1,5Al_1,5[(Fe, OH)₂AlSi₃O₁₀]; за амер. петрографом і геохіміком К. Фреєм — K(Li, Al)₂(Si, Al)₄O₁₀(F, OH)₂. Містить (у %): K₂O — 4,18; Li₂O — 3,59; Al₂O₃ — 33,61; F — 3,4; H₂O — 4,24; SiO₂ — 49,06. Вміст Li₂O коливається від 3,1 до 6,0 %. Домішки (у %): Fe (до 10), Mn (до 3,5), Mg (до 2), Rb (до 4,5), Cs (до 1,5). Має моноклінну сингонію; утворює пластинчасті, лускаті, іноді щільні, дрібнозернисті агрегати, ясні, різних відтінків. Густина 2,8–2,9; твердість 2,5–4,0. Колір білий, рожевий, фіолетовий; блиск перламутровий. Є рудою літію; зустрічається у пегматитах, грейзенах і високотемператур. гідротермал. жилах разом польовими шпатами, кварцом, мусковітом, топазом, сподуменом, ельбаїтом, амблігонітом, цинвальдитом. Л. використовується в оптич., скляній і керам. пром-стях. Значні поклади знаходяться у Казахстані, РФ, Чехії, Швеції, США, Намібії. Виявлено також і в Україні.