ЛЕРІТЬЄ́ Мішель (Lhéritier Michelle; 1890–1950) — французький історик. Від 1926 — проф. Вищої школи сусп. наук у Парижі; в остан­ні роки життя — проф. університету Екс-ан-Прованс побл. м. Марсель; вод­ночас 1926–45 — спів­засн. і ген. секр. Між­нар. комітету істор. наук. Наук. діяльність роз­почав як дослідник історії франц. провінцій кін. 17 — 18 ст. і Франц. революції кін. 18 ст., згодом зосередив увагу на історії Сх. Європи і Балкан 19 — поч. 20 ст. Автор під­руч. з історії Франції та Європи. Спів­організатор 6–8-го Між­нар. кон­гресів істориків, сприяв залучен­ню істор. установ ВУАН до роботи у них. Опублікував у бюлетені Між­нар. кон­гресів істориків за 1941–43 праці двох ви­знач. істориків, які загинули як жертви тоталітаризму, — М. Грушевського («Київське князівство середніх віків») і Н. Йорґи («Талейран і Рейнар: Роз­діл з давньої дипломатії»).