КОРЮ́КІВКА — місто Чернігівської області, райцентр. Корюківській міськ­раді під­порядковано села Лебі­д­дя та Трудовик. Знаходиться на р. Бреч (притока Снову, басейн Дніпра), за 87 км від обласного центру. Площа 8,2 км2. Населе­н­ня 14 318 осіб (2001, складає 100,5 % до 1989), пере­важно українці. Залізнична станція. Засновано 1657 пере­селенцями з Прав­обережної України (за народними пере­казами, одного з них звали Омелян Карука). К. входила до Киселівської сотні Чернігівського полку. Свого часу належала І. Самойловичу, І. Мазепі та П. Полуботку. Від 1782 — у складі Сосницького повіту Новгород-Сіверського намісництва, від 1797 — Олександрівської волості Сосницького повіту Малоросійської (від 1802 — Чернігівської) губернії. 1866 тут було 156 дворів, мешкало 1572 особи, працювали ви­­нокурні і цукрові (1872 збудовано ще один) заводи. Цукрова продукція К. за високу якість одержала золоті медалі на Всеросійській ви­ставці у Москві (1882) і Всесвітній — у Парижі (1900). У 1887 обидва цукрові заводи при­дбав під­приємець Л. Бродський. 1884 прокладено залізницю. 1880 від­крито однокласне училище, 1886 — церковно-па­­рафіяльну, 1896 — земську школи. 1897 у К. налічувався 431 двір, мешкало 3120 осіб. Того ж року споруджено цегельний завод. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неод­­норазово змінювалася. 1917 мешкало 6077 осіб. 1923–60 та від 1966 — райцентр. 1960–66 — у складі Щорського ра­йону. Від 1923 — смт, від 1958 — місто ра­йон­ного значе­н­ня. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від 5 вересня 1941 до 19 вересня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. По­близу К. діяли партизанські загони. У грудні 1941 та березні 1943 нацисти вбили понад 7 тис. жителів, спалили 1390 будинків. 1959 мешкало близько 9,6 тис., 1979 — 12 тис., 1989 — 14,2 тис., 1998 — 14,9 тис. осіб. У К. працюють Корюківська фабрика технічних паперів, хлібокомбінат, молокозавод. Роз­вине­­ні лісові і деревооб­робна промисловості. У К. — гімназія, 2 середні, 1 неповна середня, мистецтв і спортивна школи, 2 дитсадки; 2 Будинки культури, ра­йон­ні бібліотеки для дорослих і дітей, Корюківський історичний музей, центр дитячої та юнацької творчості; ра­йон­на лікарня; від­діле­н­ня 4-х банків. Виходить газета «Маяк», діють міське телебаче­н­ня та ра­йон­не радіомовле­н­ня. Релігійні громади: УПЦ МП, євангельських християн-бап­­тистів, свідків Єгови, християн віри євангельської. На території міста — 15 памʼяток історії та культури, серед яких меморіал на честь героїчного опору жителів К. фашистським загарбникам, меморіальний ком­­плекс на честь 1232 воїнів-земляків, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Серед видатних уродженців — фахівець у галузі вакуумної металургії О. Тихоновський, фахівець у галузі технології, економіки та історії металургії В. Довгопол (працював директором Уральського НДІ чорних металів у м. Нижній Тагіл Свердловської обл., РФ); письмен­ниця Н. Петренко, поетеса В. Ткаченко; скульп­­тор, народний художник РРФСР, член-кореспондент АМ СРСР З. Віленський, ху­дожниця М. Зубреєва; боксер О. Милейко; Герой Радянського Союзу Ф. Дудко. У К. поховано майстер музичних інструментів, кобзар О. Кор­­нієвський.