Корюківка

КОРЮ́КІВКА – місто Чернігівської області, райцентр. Корюків. міськраді підпорядк. села Лебіддя та Трудовик. Знаходиться на р. Бреч (притока Снову, бас. Дніпра), за 87 км від обл. центру. Пл. 8,2 км². Насел. 14 318 осіб (2001, складає 100,5 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. Засн. 1657 переселенцями з Правобереж. України (за нар. переказами, одного з них звали Омелян Карука). К. входила до Киселів. сотні Черніг. полку. Свого часу належала І. Самойловичу, І. Мазепі та П. Полуботку. Від 1782 — у складі Сосниц. пов. Новгород-Сівер. намісництва, від 1797 — Олександрів. волості Сосниц. пов. Малорос. (від 1802 — Черніг.) губ. 1866 тут було 156 дворів, мешкало 1572 особи, працювали винокур. і цукр. (1872 збудовано ще один) заводи. Цукр. продукція К. за високу якість одержала золоті медалі на Всерос. виставці у Москві (1882) і Всесвіт. — у Парижі (1900). У 1887 обидва цукр. заводи придбав підприємець Л. Бродський. 1884 прокладено залізницю. 1880 відкрито однокласне училище, 1886 — церк.-парафіял., 1896 — земську школи. 1897 у К. налічувався 431 двір, мешкало 3120 осіб. Того ж року споруджено цегел. завод. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1917 мешкало 6077 осіб. 1923–60 та від 1966 — райцентр. 1960–66 — у складі Щорс. р-ну. Від 1923 — смт, від 1958 — місто рай. значення. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 5 вересня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Побл. К. діяли партизан. загони. У грудні 1941 та березні 1943 нацисти вбили понад 7 тис. жит., спалили 1390 будинків. 1959 мешкало бл. 9,6 тис., 1979 — 12 тис., 1989 — 14,2 тис., 1998 — 14,9 тис. осіб. У К. працюють Корюківська фабрика технічних паперів, хлібокомбінат, молокозавод. Розвинені ліс. і деревообробна промисловості. У К. — г-зія, 2 середні, 1 неповна середня, мистецтв і спорт. школи, 2 дитсадки; 2 Будинки культури, рай. б-ки для дорослих і дітей, Корюківський історичний музей, центр дит. і юнац. творчості; рай. лікарня; відділ. 4-х банків. Виходить г. «Маяк», діють міське телебачення та рай. радіомовлення. Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови, християн віри євангельської. На тер. міста — 15 пам’яток історії та культури, серед яких меморіал на честь героїч. опору жит. К. фашист. загарбникам, мемор. комплекс на честь 1232 воїнів-земляків, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі вакуум. металургії О. Тихоновський, фахівець у галузі технології, економіки та історії металургії В. Довгопол (працював дир. Урал. НДІ чорних металів у м. Нижній Тагіл Свердлов. обл., РФ); письменниця Н. Петренко, поетеса В. Ткаченко; скульптор, нар. художник РРФСР, чл.-кор. АМ СРСР З. Віленський, художниця М. Зубреєва; боксер О. Милейко; Герой Радянського Союзу Ф. Дудко. У К. похов. майстер муз. інструментів, кобзар О. Корнієвський.

Літ.: Гончар О. В. Реквієм пам’яті: 60 років Корюківській трагедії. Корюківка, 2003; Корюківка — наш біль і любов. К., 2003; Кравченко М., Кун А., Петренко Н. Корюківка — моя і наша. К., 2007; Корюківка, 1943: Злочин проти людяності. Чг., 2010; Устименко В. Є. У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка: довічний біль. К., 2013.

М. Ю. Зеленський