ЛЕ́CЬКИ — село Черкаського ра­йону Чер­каської області. Знаходиться на правому березі Дніпра (Кременчуцького водо­сховища), за 19 км від Черкас. Площа 6,78 км2. Населе­н­ня, за пере­писом 2001, ста­новило 4188, станом на 2014 — 4136 осіб (пере­важно українці). Через Л. проходить автошлях Черкаси–Чигирин. Тут виявлено поселе­н­ня ран­ньоскіфського часу та черняхівської культури, могильник кочівників 12–14 ст. За народними пере­казами, назва села походить від імені першопоселенця козака Леська. Вперше згадується в писемних джерелах 1726. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. ві­ді­йшли до Російської імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Черкас. пов. Київ. губ. 1839 у Л. проживали 2980, 1848 — 3502 особи. На поч. 1860-х рр. населе­н­ня вже складало близько 4 тис. осіб. Від 1866 — волос. центр. 1843 від­крито першу початкову школу, 1878 — 1-класне парафіяльне училище та 2 школи грамоти, 1890 — 3-річну міністерську школу. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 була остаточно встановлена більшовицька. Від березня 1923 до липня 1924 — райцентр. Від 1932 — у складі Київ., від 1954 — Черкас. обл. Леськівчани чинили опір проведен­ню насильницької колективізації. Під час голодомору 1932–33 померли близько 500 осіб. Багато жителів ре­пресовано. Від 22 серпня 1941 до 14 грудня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 430 леськівчан. На­прикінці 1950-х рр. у звʼязку зі створе­н­ням водо­сховища село було пере­несене на нове місце, на вищу терасу Дні­пра. Нині працюють під­приємство з виробництва цегли «Агро-Старт» та Леськівський консервний завод (спеціалізується на консервуван­ні зеленого горошку та кукурудзи). У Л. — загальноосвітня школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, музей історії села. Діють релігійні громади УПЦ МП, УАПЦ, християн-євангелістів, євангельських християн-баптистів. Встановлено меморіальний комплекс односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, погру­д­дя Т. Шевченка (1921, на честь пере­бува­н­ня 1845 у Л. про­їздом до Чигирина), комбайнера-винахідника, двічі Героя Соціалістичної Праці Г. Байди, памʼятні знаки Герою Радянського Союзу М. Гуриненку, організатору радянського під­пі­л­ля на Кірово­градщині під час 2-ї світової війни П. Василині (остан­ні троє народилися у Л.), жертвам Чорнобильської ката­строфи та воїнам-афганцям. Серед видатних уродженців також — поетеса, пере­кладачка В. Давиденко та письмен­ник, композитор М. Шапошник. Із Л. повʼязані життя та діяльність історика, член-кореспондента АН УРСР І. Гуржія, право­знавця, політичного діяча, член-кореспондента НАНУ, дійсного члена НАПрНУ В. Сіренка, живописця В. Євича.