ЛЕ́ФЕЛЬДТ Вернер (Lehfeldt Werner; 22. 05. 1943, м. Перлеберґ, Німеч­чина) — німецький мово­знавець. Доктор га­біліт. (1973), дійс. чл. та віце-пре­зидент АН у Ґет­тінґені (Німеч­чина), член-кореспондент Хорват. АН. Ви­вчав рос. та англ. мови в Ін­ституті іноз. мов і пере­кладу Університету Майнца (1962), славістику, історію, заг. мово­знавство, соціологію у Гам­бур. університеті (1962–63 та 1965; оби­два — Німеч­чина), славістику у Сараєв. (1965–66) та Рур. (м. Бо­хум, Німеч­чина, 1966–67) університетах. Працював в остан­ньому 1967–73 наук. асист. славіст. семінару; 1976–92 — ординар. проф., вод­ночас 1984–92 — керівник Ін­ституту викла­да­н­ня мови Кон­стант. університету (Німеч­чина). Від 1991 — на каф. словʼян. філології Ґет­тінґен. університету. Викладав також в університетах Бохума, Базеля, Цюриха та Женеви. Від 2011 — на пенсії. Спів­засн. (1983), ред. (від 1991) ж. «Russian Linguistics». Наукові праці присвяч. синхрон., діахрон., типол. ви­вчен­ню словʼян. мов, зокрема й укра­їнської.