КРЕ́ЧМЕР Пауль (Kretschmer Paul; 02. 05. 1866, Берлін — 09. 03. 1956, Ві­день) — німецький мово­знавець. Освіту отримав у Берліні, навч. у Г. Дільса. Працював 1897–99 екс­траординар. проф. Марбур. університету (Німеч­чина); 1899–1937 — професор кафедри порівнял. мо­­во­знавства Віден. університету. Ви­вчав найдавнішу історію та взаємо­­звʼязки індоєвроп. мов, вплив на них неіндоєвроп. мов, релікт. мови Серед­земноморʼя, давньо- і новогрец. мову. Одним із перших системно об­ґрунтував теорію ретотіренської мовної спіль­­ноти, що охоплювала етрус. та реній. мови. Важливе значе­н­ня мала кн. К. «Einleitung in die Geschichte der griechischen Spra­­che» («Вступ до історії грецької мови», 1896), у якій він на основі аналізу грец. топонімів детально роз­глянув про­блему догрец. мовного субстрату в Серед­­земноморʼї. Його теор. міркува­н­ня під­твердили від­криті археологом А. Евансом написи у Кнос­сі (1900). Автор низки праць з індоєвропе­їстики, серед них — «Indogermanische Accent- und Lautstudien» («Дослідже­н­ня з індоєвропейського наголосу і тону», 1891), «Die Griechischen Vaseninschriften» («Написи на грецьких вазах», 1894). Досліджував діалекти новогрец. мо­­ви, зокрема румей. діалект Над­­азовʼя. У праці «Die heutige Les­­bische Dialekt» («Сучасний лесбійський діалект», Ві­день, 1905) об­ґрунтував дві поширені й нині серед неоел­ліністів гіпотези походже­н­ня румей. діалекту — на основі понтій. або пн.-грец. діалектів. Укр. ел­лініст А. Біле­­цький мотивував можливість роз­гляду його як самост. діалекту, що виник у нових умовах функціонува­н­ня грец. мови на теренах України (у дослідж. «Греческие говоры юго-восто­­ка Украины и про­блема их язы­­ка и письмен­ности» // «Ученые записки Ленин­градского университета. Серия филологичес­­ких наук», 1969, вып. 73, № 343).