ЛЕЩУ́К Євгенія Степанівна (07. 09. 1928, с. Квасів, нині Горохів. р-ну Волин. обл. — 29. 12. 2010, Львів) — поетеса, лікар-психіатр, громадська діячка. Кандидат медичних наук (1973). Член НСПУ (1993). Міжнародна премія «Молодь і Поезія» (Італія, 1996). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2008). Закін. Львів. мед. інститут (1955). Працювала консультантом диспансер. відділ. Львів. обл. психіатр. лікарні (до 1998). На основі спо­стережень за станом здоров’я робітників сірч. промисловості вперше описала неврозоподібні стани, психоорган. синдроми внаслідок хроніч. нейроінтоксикації сірководнем; розробила методи лікування і профілактики таких уражень. У творах Л. — ліризм і мелодійність поруч із цілеспрямованістю, невгамовністю борця за рідну землю, свій народ. За кн. «Срібна троянда» (укр. та італ. мовами; Л., 2000) Л. відзначено Міжнар. премією Миру (2001), Міжнар. премією ім. св. М. Кольбе (2002), літ. Євро­премією (2002; усі — Італія). За її творами і сценарієм знято т/ф «Піснями радість дарувати» (1987), «Уклін Україні» (1991–92; обидва — Львів). Як громад. діячка сприяла відкриттю Музею Лесі Українки в Ялті, збереженню пам’яток козац. слави побл. м. Берестечко (Волин. обл.), вша­нуванню нац. героя І. Богуна, страч. італ. воїнів (1943). Голова доброчин. Громад. фонду «Богун».