Лещук Тихон Йосифович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕЩУ́К Тихон Йосифович (Осипович; 26. 05. 1926, м. Рава-Руська Львів. воєводства, Польща, нині Жовків. р-ну Львів. обл. — 29. 10. 2020, Львів) — письменник, педагог. Син О. Лещука. Кандидат філологічних наук (1970). Член НТШ. Закін. Львівський університет (1956), де від 1958 й працював (нині Нац. університет «Львівська політехніка»): від 2003 — професор кафедри іноз. мов. У поезії розкриває велич і красу народу — благород., талановитого, доброзичливого, незалежно від їхнього соц. стану та нац. походження. У поет. збірки Л. увійшли також його переклади з нім., англ., польс., старослов’ян., латин., перс. мов. Публікував власні твори нім. і польс. мовами. Гол. ред. наук.-популяр. і мист. ж. «Белз». Автор кн. «Белзькі дзвони. Документальна повість від найдавніших часів» (Л., 1999), в якій ґрунтовно дослідив і висвітлив історію міста, використавши понад 4000 імен; числен. наук.-популяр. праць у галузі філології, педагогіки, мистецтвознавства. Ідеями мирних заходів і зусиль для оптимал. розвитку людства пройняті також його художні твори «Світло великих надій» (1998), «Festina lente» (2001), «На краю світу» (2004), «Замок над прірвою» (2008), «Перли на дорозі» (2009; усі — Львів) та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Науково-технічна термінологія. 1998; Типологія термінологічних підсистем. 1999; Ідеальна мова з погляду німецько-українських досліджень з термінології. 2004; Жанр подорожного нарису. 2008; Як перекласти науково-технічний текст без словника. 2010; Слово, поняття, позначення. 2011 (усі — Львів).
Рекомендована література
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
