Лещук Осип Микитович

ЛЕЩУ́К Осип Микитович (06. 01. 1894, с. Стаї, нині Стаївка Сокал. р-ну Львів. обл. — 28. 08. 1949, с. Бож­кове Полтав. р-ну Полтав. обл.) — письменник, теолог, педагог, гро­мадський діяч. Батько Т. Лещука. Закін. Перемишл. гімназію (нині Львів. обл., 1913), навч. на факультеті теології Віден. (1913–14) і богослов. факультеті Львів. (1915–17) університетів, закін. Перемишл. духовну семінарію (1921). У 1918–19 слу­жив у лавах УCC, був старшиною УГА. У м. Рава-Руська (нині Львів. обл.) 1921–45 працював священиком у школах; водночас від 1933 — проф. реал. гімназії; опікун знедолених, калік, сиріт. Голова філії товариства «Просвіта» (м. Рава-Руська, 1923; ініціював ухвалення звернення-протесту проти знищування свідомого українського народу), Марій. дружини молоді та жіноцтва (1926). Також брав участь у діяльності т-в «Рідна школа», «Відродження», Товариства опіки над обездоленими, Комітету допомоги голодуючим в Україні. 1939–41 — парох у рідному селі та ін. У 1930-х рр. перебував на позиціях львів. літ. групи «Логос», прагнучи активізувати занепале в Галичині літ.-культурне життя, дотримуючись засад і принципів укр. католицизму. Володів старогрец., староєвр., лат., польс., нім., чес., франц. мовами. У ж. «Червона калина» надрукував оповідання «Американська військова місія», «Попсований револьвер», «В церкві», «На квар­тирі» (усі — 1924–29). Окремими книжками видав повісті «Кроваві сліди» (Жовква, 1927; Л., 1929; 2011) та «Пекельний хоровід» (1932), оповідання «Жда­ла, ждала козака» (1928) і «Ганя» (1929; усі — Львів). У творах показав важку долю простих людей на зх.-укр. землях під час та після 1-ї світової війни, їх визв. змагання, прагнення до знань і кращого життя, до праці задля сусп. поступу, морал.-етич. удо­сконалення. У пед. практиці дотримувався засад взаємозв’яз­ку морал.-етич. виховання з навч. процесом, єдності школи і сім’ї, впливу громадськості на формування особистості. У фун­дам. філос.-реліг. працях висвітлив питання люд. буття і моралі, філос. розуміння вічно­сті, місії людини на землі, значення духов. цінностей: «Догматика», «Етика», «Катехиз», «Вишкіл Марійських дружин» (усі — Львів, 1937; 1994), «Християнське виховання молоді» (Пе­ремишль, 1939; Л., 1994). Розробив пед. систему, осн. принципами якої є загальнодоступність освіти; поєднання чотирьох аспектів життєвої і діял. позиції людини: аналіт. сприймання дійсності, прагнення до узагальнення досягнень, синтез дії і поведінки через морал.-етичну позицію (у її формуванні виходив від ідеї до матеріал. вираження, від намагань до влаштування справедливого соц. ладу, від найкращих прикладів з історії України та всесвіт. історії громад). Спілкувався з митрополитом Андреєм Шептицьким, О. Маковеєм, Б. Лепким, М. Возняком. Ув’язн. наприкінці 1945. Закатов. у сталін. в’язниці побл. Пол­тави. 1994 у рідному селі школі присвоєно ім’я Л. та відкрито його музей, встановлено па­м’ят. хрест на честь Л. біля церкви св. Михайла; у Львові проведено наук. конф. та виставку про життя і творчість Л. Видано зібр. його творів: «Релігійні праці» (1994), «Повісті та оповідання» (1995), «Кроваві сліди. Олекса Коцур»(2011; усі — Львів).

Літ.: о. Іван Ждан. Вишкіл кандидатів Марійських дружин о. Осипа Лещука. Л., 1937; Козьоровський В. Галицький подвижник // За вільну Україну. 1990, 31 жовт.; Лещук T. Дорога у вічність // Віра батьків. 1991. № 3, 6, 13; Цебенко І. Осип Лещук — священник, катехіт, письменник, громадський діяч (1894–1949). Л., 1994; Редько Ю. Для Бога й України: Пам’яті о. Осипа Лещука // ГУ. 1994, січ.; Заставна Г. Велетень духа і слова: укр. громадськість вшановує письменника, педагога, греко-катол. священика Осипа Лещука (1894–1949) // Голос з-над Бугу. 1999, 7 верес.; Дужий П. Незабутній педагог // Укр. справа. Л., 2002; Гуменюк В. І. Як стати вправним педагогом? // Молода Україна. 2004, 23 берез.; Лещук T. Ти є Петро-Скала: па­м’яті батька. Л., 2010.

М. В. Ігнатюк

Рекомендована література

1. о. Іван Ждан. Вишкіл кандидатів Марійських дружин о. Осипа Лещука. Л., 1937;
   Google ScholarInternet
2. Козьоровський В. Галицький подвижник // За вільну Україну. 1990, 31 жовт.;
   Google ScholarInternet
3. Лещук T. Дорога у вічність // Віра батьків. 1991. № 3, 6, 13;
   Google ScholarInternet
4. Цебенко І. Осип Лещук — священник, катехіт, письменник, громадський діяч (1894–1949). Л., 1994;
   Google ScholarInternet
5. Редько Ю. Для Бога й України: Пам’яті о. Осипа Лещука // ГУ. 1994, січ.;
   Google ScholarInternet
6. Заставна Г. Велетень духа і слова: укр. громадськість вшановує письменника, педагога, греко-катол. священика Осипа Лещука (1894–1949) // Голос з-над Бугу. 1999, 7 верес.;
   Google ScholarInternet
7. Дужий П. Незабутній педагог // Укр. справа. Л., 2002;
   Google ScholarInternet
8. Гуменюк В. І. Як стати вправним педагогом? // Молода Україна. 2004, 23 берез.;
   Google ScholarInternet
9. Лещук T. Ти є Петро-Скала: па­м’яті батька. Л., 2010.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю