Лиман

Визначення і загальна характеристика

ЛИМА́Н  — село Зміївського району Харківської області. Знаходиться побл. Нац. природ. парку «Гомільшанські ліси» та оз. Лиман (у заплаві Сіверського Дінця, притока Дону, бас. Азовського моря), за 60 км від обл. центру, за 14 км від райцентру, за 5 км від залізнич. ст. Занки та за 1 км від смт Комсомольське. На тер. села — кілька мілковод. озер, зокрема Ямка, Чайка, Комишувате, Світличне, залишки в минулому великого озера — урочище Сухий Лиман (1926 осушене, до 1941 на ньому видобували торф для потреб електростанції «Есхар» у Чугуїв. р-ні). До 1970-х рр. також існувало велике оз. Борове. Знач. шкоди довкіллю завдано діяльністю Змі­ївської ТЕС, що розташ. за 2 км. Площа 6,67 км². За переписом 2001, насел. складало 4184 особи, станом на січень 2015 — 3654 особи (переважно українці). На тер. Л. виявлено неоліт. стоянку, поселення епохи бронзи та скіф. часу. Засн. у 2-й пол. 1650-х рр. як укріплене поселення на порубіжжі з Диким полем уздовж Нової оборон. лінії Ізюм–Харків. До 1682 — сотенне містечко Харків., 1682–1765 — Ізюм. укр. полків. 1765–1835 — слобода, 1958–94 — смт, 1835–1958 та від 1994 — село. 1765–80, 1797–1835 — у скла­ді Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ., 1780–96 — Харків. намісництва, від 1932 — Харків. обл.; 1780–1923 — Ізюм. пов., 1923–30 — Ізюм. округи; від 1923 — Зміїв. (1976–90 — Готваль­дів.) р-ну. 1668–1788 на межі землеволодіння сучас. села у заплаві на правому березі Сівер. Дінця знаходився Зміїв. Микол. козачий монастир (збереглися залишки). 1732 налічувалося 3 церк.-парафіял. школи. У 17–18 ст. виникла потужна лиман. школа зодчества. Лиман. зодчі та будівельники спорудили у стилі укр. бароко десятки храмів на Лівобереж. Укра­їні, зокрема архістратига Михаїла у селах Нижній Бишкин (нині Зміїв. р-ну) і Верхній Бишкин (нині Первомай. р-ну Харків. обл.), Троїцькі у м. Новомосковськ (нині Дніпроп. обл.) і с. Черкаський Бишкин (нині Зміїв. р-ну), Миколаївський у м. Лебедин (нині Сум. обл.), Введенський на Полтавщині (нині смт Артемівка Чутів. р-ну), Миколаївський та Різд­ва Богородиці у с. Цареборисів (нині Червоний Оскіл Ізюм. р-ну Харків. обл.), а також Архангело-Михайлівський у Л. Наприкінці 18 — на поч. 19 ст. у Архангело-Михайлів. церкві служив священиком прапрадід історика Д. Яворницького — Олексій. З утворенням укр. військ. поселень його вдові — Євдокії — у дачах слободи Велика Гомільша, побл. Зміїв. Микол. козачого монастиря, виділили земел. ділянку, де вона заснувала х. Явор­ницький. Здавна, окрім хліборобства та скотарства, тут були розвинуті селітроваріння, рибальство, бджільництво, чинбар­ство, чоботарство, ковальство, гончарство, деревооброблення, гуральництво. Наприкінці 19 ст. функціонували нар. б-ка, церк.-парафіял. і земське змішане 3-річ­не училища, відбувалися 4 ярмарки — на Великдень, Прокопа, Покрову та Кузьму. 1732 проживало 2905, на поч. 20 ст. — бл. 11 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (офіційна кількість встановлених жертв — 102 особи), зазнали сталін. репресій. Від 24 жовтня 1941 до 21 серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 8 березня 1942 побл. с. Черкаський Бишкин, за кілька кілометрів на Пд. від Л., 18 рад. бійців ціною влас. життя зупинили рух нім. танк. колони (підбили 8 танків). Нині у селі — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт; турист. база «Лиман». 1998 присвоєно звання «народний» фольк­лор. колективу «Калинонька». Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено пам’ятник рад. воїнам і пам’ятний знак артилеристу І. Шаляпіну, які загинули під час визволення Л. Серед видат. уродженців — педагог О. Семеног, відома на Слобожанщині поетеса В. Колесникова. У Л. минули дит. і юнац. роки вченого-агрохіміка Е. Дегодюка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю