Лимаренко Данило
ЛИМАРЕ́НКО Данило (02. 01. 1895, с. Карлівка Єлисаветгр. пов. Херсон. губ., нині Крупське Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл. — 14. 08. 1968, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик, громадський діяч. Батько П. Лимаренка. Підполковник Армії УНР. Закін. Новобуз. учител. семінарію (нині Микол. обл., 1915), Одес. військ. училище (1916). Під час 1-ї світової війни воював на Зх. фронті. 1917 у м-ку Добровеличківка Єлисаветгр. пов. Херсон. губ. (нині смт Кіровогр. обл.) вступив до Вільного козацтва; 1919–20 — комендант штабу Запороз. групи Армії УНР; 1920 — у партизан. загоні А. Гулого-Гуленка. Під час 1-го Зимового походу в складі загону приєднався до Армії УНР, командував 6-м куренем Низових запорожців 1-ї Запороз. стрілец. дивізії. Інтернов. у Польщі. Мешкав на Волині, був лісником і землеміром. Уміщував публікації у часописі «Тризуб» (Париж), 1930 став чл. Укр. воєнно-істор. товариства (Варшава). 1932 здобув ступ. інж.-геодезиста у Варшав. школі геодезистів, відкрив власне бюро, працював за фахом на Берестейщині, Підляшші. Від 1942 — голова товариства «Просвіта» у м. Жабинка (Білорусь); 1944 видавав на Волині неперіод. г. «Слово». У тому ж році виїхав до Німеччини. 1946–47 виготовив близько десятка карт для укр. гімназії у таборі Ляґарде (м. Ашаффенбурґ). Чл.-засн. Укр. нац.-держ. союзу і Союзу укр. ветеранів. 1950 емігрував до США. У Філадельфії очолював Укр. нац.-держ. союз (1956–68) і місц. відділ. Об’єдн. колиш. вояків-українців Америки (від 1967). Автор наук.-публіцист. розвідки «Монгольська імперія (Звідки прийшов розгром Української княжої держави і звідки Москва запозичила свою імперіалістичну ідеологію)» (Філадельфія, 1978). Нагородж. Хрестом С. Петлюри, Воєн. хрестом УНР і пропам’ят. хрестом 60-ліття відродження укр. ЗС.
Завантажити статтю
Людина 
